Відгук на спектакль українського драматичного театру “Березіль”

Мистецтво покликане дарувати людині насолоду. У цьому завжди перекону­єшся, відвідуючи малу сцену Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка – “Бере – ііль”. Надовго залишаються в пам’яті спектаклі “Гроші”, “Мина Мазайло”, бо класикою стають ті твори, у яких порушуються проблеми, актуальні для різних епох.

Мабуть, не стане винятком і “Любов до гробової дошки”.

У наш складний, насичений проблемами час іноді необхідно, щоб людина по­дивилася на себе збоку, проаналізувала власні вчинки і зробила висновки. Сюжет

цієї п’єси, безумовно, можна назвати драмою особистості, яка невдоволена в жит­ті, насамперед, собою, але не хоче й не може в цьому зізнатися, бо людині взагалі не притаманно визнавати власні помилки, а якщо це жінка, то просто неприпус­тимо. Головна героїня прагне урізноманітнити своє життя, вигадує фантастич­ні дії стосовно власного чоловіка.

Але її більше приваблює сам процес здійснен­ня плану, ніж результат, бо вона створює собі власний світ. Життя її позбавлене бурхливих подій, тому вона виношує ілюзію – змінити все навколо. А для цьо­го потрібно немало й небагато – вбити власного чоловіка, який, як їй здаєть­ся,

і заважає жити повнокровно, він є тією перешкодою.

Автору вдалося глибоко проникнути в душу людини і створити психологічний портрет жінки, що “шукає себе”. Актриса О. Стеценко зуміла блискуче показати цей тип на сцені.

Стежачи за грою акторів, іноді забуваєш, що ти глядач, а на сцені гра, не ре­альне життя. Актори В. Маляр і Ю. Головін також талановито відтворюють об­рази своїх героїв. У деяких епізодах перестаєш стежити за грою акторів, а співчу­ваєш їм, як суперникам. І знову хочеться віддати належне авторові твору в тому, що ці образи віддзеркалюють психологію чоловіка і змальовані досить колоритно, ) відтінком гумористичним чи навіть іронічним. Режисер-постановник майстер­но передає на сцені задум автора.

У своєрідних умовах малої сцени він уміло пе­реносить місця розгортання подій з однієї площини в іншу. Своєрідні декорації теж сприяють оригінальності спектаклю. Музичне оформлення твору незвичайне. Іноді музика розкриває почуття героїв, в іншому епізоді створює передумови для подальшого розгортання подій.

Отже, режисер зумів засобам” сценічного мистецтва передати авторський за­дум, актори створили колоритні образи героїв п’єси – і глядач отримав насолоду. Глядацький зал залишаєш неохоче, бо радість спілкування з мистецтвом хочеться продовжити. Ще деякий час роздумуєш над діями і вчинками героїв, порівнюєш із життєвими ситуаціями, робиш висновки – і мрієш ще піти до театру, щоб по­дивитись на себе і тих, хто тебе оточує, іншими очима, замислитись над сенсом людського життя.




Відгук на спектакль українського драматичного театру “Березіль”


твір опис за картиною козача левада
Відгук на спектакль українського драматичного театру “Березіль”