ВЕСНА ЛЕДАЧОГО НЕ ЛЮБИТЬ (веснянки)

Веснянки (гаївки, ягівки, гагілки) співаються під час Великодніх свят. У веснянках та гаївках найбільше з-поміж обрядових піснях увиразнюється старовинний хороводний та ігровий характер. Головним мотивом цих творів (окрім кохання, звичайно) є закликання весни та пробудження природи. Тому вони сповнені бадьорого настрою й енергії, найсвітліших сподівань і надій. Співають їх від ранньої весни і аж до закінчення сівби (русального тижня чи зелених свят). Закликання весни і пов’язані із ним ігри та рухи проводяться у груповій (хоровій) формі,

часто у вигляді діалогу.

Важливе місце у весняній обрядовості українців посідає культ померлих (прагнення забезпечити собі прихильність пращурів до початку весняних польових робіт). Вірять, що під час весняних свят покійники повертаються до нащадків і беруть участь у святкуваннях рідні. їх слід задобрити, лише за таких умов можна сподіватися на успішне проведення різного роду господарських робіт та отримання втішних результатів.

А ми поле йоремо, йоремо,

Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми рутоньку посієм, посієм,

Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми руту пополем, пополем,

Зелена наша рутонька,

жовтий цвіт.

А ми руту порвемо, порвемо,

Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми віночки сплетемо, сплетемо,

Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми дівочок вберемо, вберемо,

Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

Благослови, мати, Весну закликати,

Весну закликати, Зиму проводжати.

Благослови, мати, Весну закликати,

Зимочка в візочку, Літечко в човночку.

Вийди, вийди, Іванку,

Заспівай нам веснянку!

Зимували, не співали –

Весни дожидали!

Весна, весна, наша весна,

Да що ж ти нам принесла?

Старим бабам по кийочку,

А дівчатам по віночку!

Звила ж я віночок вчора

Звечора, звечора

Із зеленого барвіночку

Та й повісила на кілочку.

Матуся вийшла,

Віночка зняла,

Віночка зняла

Та нелюбові дала.

Коли б же я теє знала,

Я б його розірвала,

Я б його розірвала,

Ніж нелюбові дала!