ВАГИЛЕВИЧ ІВАН
ВАГИЛЕВИЧ ІВАН (псевд: Далибор Вагилевич, Волк Заклика, Далибор; 02.09.1811, с. Ясень, тепер Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл. – 10.05.1866, м. Львів) – поет – романтик, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч.
Навчався в Станіславській гімназії, Львівській семінарії з одночасним прослухуванням курсу філософії в університеті. Був одним із ініціаторів творення гуртка “Руська трійця”, видання альманаху, в якому вмістив як передмову до публікованих народних пісень свою статтю “Передговор к народним руським пісням”
Зібраний фольклорно-етнографічний матеріал І. Вагилевич узагальнив у кількох розвідках, опублікованих у празькому “Часописі Чеського музею”: “Гуцули, мешканці східної частини Карпатських
За зразком словника сербської мови, упорядкованого В. Караджичем, І. Вагилевич підготував цінну лексикографічну працю “Словар южноруського язика”, який умістив більш як 10 000 українських лексем, однак вона так і залишилася в рукописі. Посмертно (1936) частково було опубліковано М. Возняком польськомовне дослідження Вагилевича “Розвідки про південно-руську мову”, виконане в 1841- 1849 рр. Учений працював також над дослідженням символіки в слов’янських піснях.
Фольклористично-етнографічна та філологічна діяльність І. Вагилевича у 30 – 40-х роках засвідчує його свідому працю на українській ниві. У листі до М. Погодіна він високо оцінював стародавню народну поезію, зазначав, що вона “пробудила” його душу, “дала перо в руки”. Ідею української національної єдності акцентує і в листі до М. Максимовича: “Ми єсьмо южнорусини… Оце ж ми всі – із-за Бескиду, від Тиси, з-поза Сяну і по Серету – з братією нашою задніпровою складаємо одне существо, де взаїмна перейма, лиш очутивши душевну замінність, грає повною жизню… Геть перегоди, бо не їм псувати существо народу”. У 1848 р. І. Вагилевич редагував газету “Дневник руський”, засновану львівською культурно-політичною організацією, яка відбивала інтереси сполонізованої західноукраїнської інтелігенції. Газета друкувалася спочатку польським алфавітом, згодом – кирилицею і ставила своїм завданням зближення українців і поляків у Галичині, маючи на меті відновлення польської держави, в якій український народ нібито зміг би цілковито виявити себе. Так поступово І. Вагилевич почав підпадати під вплив польських шляхетних кіл. Щоправда, в цій же газеті була надрукована його стаття “Замітки о руській літературі” (1848), котра була першою спробою нарису історії українського письменства – від давньокиївських пам’яток до середини XIX ст.
Початок літературно-художньої творчості І. Вагилевича припадає на середину 30-х років, коли було написано романтичні балади “Мадей” і “Жулин і Калина”, основані на фольклорно-міфічному матеріалі і стилізовані під народні пісні. У першій опоетизовано ватажка “гарних легіників”, що веде боротьбу з іноземними напасниками. Образ героя окреслюється романтичними барвами: куди він махне “ясним мечем”, “кров рікою точить”, куди “ратищем засвище – кінь їздця волочить”. Увесь твір, незважаючи на поразку верховинців, наснажено пафосом героїчної боротьби проти поневолювачів, у ньому відчуваються ремінісценції з “Слова о полку Ігоревім”. Балада “Жулин і Калина” розгортає інтимну тему, причому в її реалізації помітний вплив “Світезянки”
Міцкевича.
Оригінальна творчість І. Вагилевича поєднувалася з перекладацькою діяльністю: 1838 р. в “Часописі Чеського музею” були надруковані переклади трьох фрагментів з “Краледвірського рукопису” B. Ганки, “Суду Любушиного” з його ж “Зеленогірського рукопису”. І. Вагилевичу належать переклади восьми сонетів з поеми Я. Коллара “Донька Слави”. Ще 1835 р. І. Вагилевич здійснив прозовий переклад “Слова о полку Ігоревім” (надруковано 1884 р. під назвою “Повість о полку Ігоревім”): це був перший (дещо раніше виконаний переклад М. Шашкевича не зберігся) переклад староруської пам’ятки українською мовою (шкода, що він не став тоді фактом літературного життя, не вплинув на національне відродження галичан). Давньоруську пам’ятку письменник трансформував і польською мовою. У співавторстві з А. Бельовським 1840 р. переклав польською мовою “Повість врем’яних літ” (надруковано 1864 р. під назвою “Нестор”), а також здійснив варіант перекладу цього літопису українською мовою (надруковано латинкою П. Свєнціцьким у часописі “Siolo” в 1866 – 1867 рр.).
І. Вагилевич писав і польською мовою. Ці твори укладено в чотири групи: “Думки” (ліричні вірші), “Думи” (поезії в прозі), “Епіка” (фрагмент з віршованої повісті “Упир”), “Драми” (фрагмент п’єси “Марія”). За своїми мотивами, тональністю, образністю і ліричні, й епічні твори виконані в романтичній манері.
Життя й діяльність І. Вагилевича покладені в основу повісті польського письменника Я. Захар’ясевича “Учений” (1885).
Літ.: Франко І. До біографії І. Вагилевича // Зібр. творів: У 50 т. К., 1982. Т. 37; Шалата М. Народними піснями зачарований // Народні пісні в записах Івана Вагилевича. К., 1983; Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Зібр. творів: У 50 т. К., 1984. Т. 41; Петрані О. “Руська трійця”: М. Шашкевич, Я. Головацький, Іван Вагилевич та їхні літературні послідовники. К., 1986; Кирчів Р. Етнографічно-фольклористична діяльність “Руської трійці”. К, 1990.
П. Хропко
ВАГИЛЕВИЧ ІВАН
значення творчості в стефаника
Related posts:
- Русалка Дністровая “Русалка Дністровая” – перший західноукраїнський альманах, виданий 1837 у Будапешті учасниками літературного гуртка “Руська трійця” М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем. Після передмови (“Передслів’я”) М. Шашкевича матеріал розташований у чотирьох частинах. Фольклористична відкривалася науковою...
- Дневник руський “Дневник руський” – одна з перших українських газет, орган культурно-політичного товариства “Руський собор”, видавалася щотижня у серпні-жовтні 1848 під редагуванням І. Вагилевича. В ній друкувалися матеріали про Кирило-Мефодіївське братство, “Слово о Русі і єї становищі...
- УЖЕВИЧ ІВАН УЖЕВИЧ ІВАН (рр. нар. і см. невід.) – мовознавець XVII ст., поет. Походив із західних районів України (Волині або Наддністрянщини). Восени 1637 р. став студентом Краківського університету. 1641 р. надрукував у Кракові віршований панегірик польською...
- Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів “Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів” – літературний альманах (Одеса, 1912), упорядкований М. Комаровим, Художнє оформлення Л. Квачевського. Містить твори (деякі – мовою оригіналу, зокрема білоруською та польською), що...
- ОРНОВСЬКИЙ ІВАН ОРНОВСЬКИЙ ІВАН – давньоукраїнський поет кола Лазаря Барановича. Широких відомостей про його життя не маємо. Перша поетична книжка “Небесний Меркурій” побачила світ у Чернігові 1686 р., 1693 р. у тому ж місті надруковано панегірики –...
- Академічне братство “Академічне братство” – українське студентське товариство, яке діяло у Львові (1882-96), виникло на основі “Академічної бесіди” та “Дружного лихваря”. Попри те що його учасники займалися політичними проблемами, зокрема соціалістичної спрямованості, вони виявляли інтерес до літературно-історичних...
- Іван Тобілевич (Іван Карпенко-Карий) Іван Тобілевич (Іван Карпенко-Карий) (1845 – 1907) Творчість Івана Тобілевича, як зазначав Іван Франко, “наповнює нас почуттям подиву для його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний...
- Іван Чернецький Народився 23 грудня 1935 ро ку в с. Злоєц на Холмщині. На початку 1945 року сім’я приму сово переселена в с. Біляївку на Херсонщині. Там пішов до 1-го класу, а 10-й закінчив у Луцькій середній...
- ФРАНКО ІВАН ФРАНКО ІВАН (27.08.1856, с. Нагуєвичі, тепер Львівської обл. – 28.05.1916, м. Львів) – пост, прозаїк, драматург, перекладач, багатогранний вчений, громадсько-політичний діяч. Народився в родині коваля. Навчався в Дрогобицькій гімназії, Львівському (філософський факультет), Чернівецькому та Віденському...
- Діяльність Руської трійці УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Діяльність “Руської трійці” Важливий внесок у становлення нової літератури в Західній Україні, у національно-культурне відродження здійснили представники прогресивного літературного угруповання, відомого в історії як “Руська трійця”, з головними її...
- Іван Франко. Короткі відомості про письменника. Історична поема “Іван Вишенський”. TЛ: історична поема УРОК 26 Тема. Іван Франко. Короткі відомості про письменника. Історична поема “Іван Вишенський”. TЛ: історична поема. Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях І. Франка; ознайомити учнів з передісторією написання поеми “Іван Вишенський”;...
- КОРЕНИЦБКИЙ ПОРФИРІЙ КОРЕНИЦБКИЙ ПОРФИРІЙ (бл. 1815, на Харківщині – 1854, Харків) – письменник. Народився в сім’ї священика, навчався у Харківській духовній семінарії (виключений 1841 р.). Служив у сільських церквах та в Харкові. Належав до гуртка українських письменників...
- ГОЛОВАЦЬКИЙ ІВАН ГОЛОВАЦЬКИЙ ІВАН (1816, с. Чепелі, тепер Бродівського р-ну Львівської обл. – 09.02.1899, Відень) – поет, журналіст, видавець. Брат Я. Головацького. Навчаючись у Львівській духовній семінарії, належав до гуртка “Руська трійця”. Закінчив медичний ф-т Віденського університету....
- ГУНДУЛИЧ, Іван (1589 – 1638) ГУНДУЛИЧ, Іван (Gundulic, Ivan – 09.01.1589, Дубровник – 08.12.1638, там само) – хорватський поет. Один із найвидатніших представників дубровницької літератури, Іван Гундулич народився у Дубровнику в аристократичній родині. Батько – Фран Гундулич,...
- Киевлянин “Киевлянин” – літературно-науковий альманах, виданий М. Максимовичем трьома випусками (1840, 1841, 1850. Перші два вийшли в Києві, останній – у Москві). До перших двох книг входили наукові статті М. Максимовича, присвячені стародавньому Києву, ряду давніх...
- Іван Іванович та Іван Никифорович – крилаті вирази Іван Іванович та Іван Никифорович Герої “Повісті про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем” (1834) М. В. Гоголя. Імена цих двох миргородських обивателів стали Загальною назвою для людей, що постійно лаються один з...
- Іван Багряний – Іван Павлович Лозов’ягін ІВАН БАГРЯНИЙ – ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ І ПИСЬМЕННИК Іван Багряний вписав своє ім’я в історію як найвидатніший політичний речник першої еміграції з Радянського Союзу. “Стара” еміграція вийшла за кордон порядком оборонної війни з окупантом, вона не...
- Навіщо я? Куди моя дорога?”(Іван Драч) – Іван Драч (1936) Підручник Українська література 11 клас Українська література другої половини XX століття Іван Драч (1936) Художнику – немає скутих норм. Він – норма сам, він сам в своєму стилі. У цей столітній і стобальний шторм Я...
- ТОГОБОЧНИЙ ІВАН ТОГОБОЧНИЙ ІВАН (спр. – Щоголів, 24.11.1862, м. Городище, тепер Черкаської обл. – 09.10.1933, м. Ірпінь Київської обл.) – актор, режисер, драматург. Після закінчення однокласної школи працював у механічних майстернях, а через два роки – на...
- Іван Вишенський – ІВАН ФРАНКО Скорочено (скорочено)Х Знову ніч, і знову ранок, і поклони, і молитва, і в старій душі тривога, сумніви і неспокій. Аж нараз почувся стукіт – на горі хтось, по закону, каменем о скали стукав, старець стуком відповів....
- “Золотий міст між народами” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас “Золотий міст між народами” (Іван Франко) “Передмова” Івана Франка до збірки “Мій Ізмарагд” (1895) є ключем до розуміння її ідейно-естетичної концепції. Побудовано “Передмову” за діалогічним принципом: розмова адресанта з адресатом,...
- Іван Феодосійович Корсак Іван Феодосійович Корсак (15 вересня 1946, Заболоття) – український письменник і журналіст. Почесний громадянин Луцька. Народився 15 вересня 1946 року у смт. Заболоття Ратнівського р-ну Волинської обл. Освіта агрономічна та журналістська. Редагував газету “Радянське Полісся”...
- Скорочено – ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ – ІВАН ФРАНКО Поема Присвячую А. Кримському І Мов зелена піраміда На хвилястім синім полі, На рівнині лазуровій Велетенський ізмарагд, – Так облита дивним морем, Під безхмарним теплим небом Зноситься, шумить, пишаєсь, Спить Афонськая гора. Унизу, де з...
- НЕКРАШЕВИЧ ІВАН НЕКРАШЕВИЧ ІВАН (бл. 1742, с. Вишеньки, тепер Бориспільського р-ну Київської обл. – після 1796, там само) – поет. Навчався в Київській академії, основного курсу не закінчив. Потім був священиком у рідному селі. Автор рукописного збірника...
- “Основне “прокляте питання”: хто винен всьому тому?” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас “Основне “прокляте питання”: хто винен всьому тому?” (Іван Франко) “Драма – моя давня пристрасть”,- зізнавався Іван Франко. У його доробку є п’єси психологічного і суспільного характеру (“Кам’яна душа”, “Послідній крейцер”,...
- МАЗЕПА ІВАН МАЗЕПА ІВАН (20.03.1639 – вересень 1709) – визначний політичний і культурний діяч, гетьман України в 1687 – 1709 рр. Народився в українській шляхетській родині. Навчався в Києво-Могилянській академії та єзуїцькій колегії у Варшаві. Виховувався при...
- МАКСИМОВИЧ ІВАН МАКСИМОВИЧ ІВАН (грудень 1651, Ніжин – 10.06.1715, Тобольськ) – культурно-освітній діяч і поет. Був старшим сином шляхтича Максима Васильківського. По закінченні Київської академії (1669) прийняв чернечий сан і залишився в ній викладачем, очевидно, поетики чи...
- КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ІВАН (09.09.1769, Полтава – 10.11.1838, там само) – письменник, один із зачинателів нової української літератури, педагог – просвітитель, активний громадський діяч. Народився в сім’ї канцеляриста магістрату. Навчався в Полтавській семінарії (1780 -1789), служив у...
- Іван Франко. “Іван Вишенський”. Історична правда та художній вимисел: постать українського мислителя XVII ст. і художній образ у творі УРОК 27 Тема. Іван Франко. “Іван Вишенський”. Історична правда та художній вимисел: постать українського мислителя XVII ст. і художній образ у творі. Мета: формувати самостійне, творче, критичне мислення учнів на основі засвоєння ними знань у...
- РУДЧЕНКО ІВАН РУДЧЕНКО ІВАН (псевд. – І. Білик, Іван Кивайголова, Іван Руїна, Іван Яковенко; 02.09.1845, м. Миргород, тепер Полтавської обл. -30.09.1905, Куоккала, Фінляндія) – фольклорист, критик, письменник. Брат Панаса Мирного. Освіту здобував у Миргородському та Гадяцькому повітових...