Ваганти

Ваганти (лат. vagantes – мандрівники) – мандрівні ченці, школярі, студенти Західної Європи ХІІ-ХШ ст. – автори вільнодумної, почасти баламутної, життєлюбної, далекої від аскетичних ідеалів ортодоксальної церкви, подеколи гостро сатиричної лірики. Тісно пов’язані з традиціями вченої латинської поезії каролінзького Відродження, вони сміливіше стали на шлях світської літератури, зважилися навіть пародіювати канонічні тексти та католицькі ритуали (“Євангеліє від Марка Срібла”), епатувати клерикальний культ (“Всенайп’яніша літургія”). Найбільшим здобутком поезії В., крім “Кембриджських пісень”, творів В. Шатильонського (бл.1135-1200), вважається знаменита “Carmina burana” (складена на початку XIII ст.) – збірка латинських віршів – як ліричних, еротичних, так і дидактичних та сатиричних, видана 1847 Шлемелем. В Україні в добу бароко подібну роль виконували мандровані дяки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


Ваганти


не знаю що сталось зі мною
Ваганти