Узагальнення за розділом “Людина та її світ у давніх літературах”

Узагальнення за розділом “Людина та її світ у давніх літературах”

Античною літературою називають літературу Еллади й Риму (XVI ст. до н. е. – V ст. н. е.). За часів античності зароджується літературознавство: Арістотель розділив літературу на три роди – епос, лірику і драму. Своєрідним ключем до скарбниці культурних надбань еллінів і римлян є міфологія. Міфічні оповідки, об’єднані спільною темою, героєм, місцем дії, подіями, називають міфічним циклом. Плідними в еллінській міфології були т. зв. троянський і фіванський цикли, а також

цикл міфів про аргонавтів. Перший пов’язаний з історією Троянської війни; другий – з містом Фіви, долею Едіпа, його пращурів і нащадків; третій – з походом героїв за золотим руном до Колхіди на кораблі “Арго” (звідси назва його учасників – “аргонавти”).

Легендарним основоположником еллінської та європейської літератури є Гомер, автор героїчних епопей “Іліада” й “Одіссея”. Сюжетна основа “Іліади” (VIII ст. до н. е.) – троянський цикл міфів. У поемах Гомера описана не лише війна, а й усі сфери життя еллінів, через що ці твори називають енциклопедією життя Стародавньої Греції. Особливо

яскраво це втілено в описі щита Ахілла. Поеми написані гекзаметром, винайдення якого приписують Гомерові. “Одіссея”, хоч і є своєрідним продовженням “Іліади”, докорінно від неї відрізняється. Тут майже немає описів боїв, але зросла роль авантюрно-пригодницького й чарівного елементу.

Давньогрецька лірика ділилася на пісенну (сольну й хорову) і декламаційну (провідні різновиди – елегія і ямб). Серед її найвизначніших представників – Архілох, Тіртий, Санфо й Анакреонт. Театр в Елладі був надзвичайно важливим засобом виховання народу, тому ним опікувалися правителі, а драматурги користувалися великою пошаною. Найвищим, найуніверсальнішим літературним жанром вважалася трагедія, що досягла найбільшого розквіту в V ст. до н. е. в Афінах. Коли вживається словосполучення “антична трагедія”, в уяві постає “золота трійця” еллінських трагіків: Есхіл, Софокл і Евріпід.

Література Стародавнього Риму перебувала під значним впливом давньогрецької. Вергілій створив національний героїчний епос – “Енеїду” (римську паралель до “Іліади” й “Одіссеї”), у якій уславив велич Риму та його вождів. Спадщина Горація велика й різноманітна. Він віддавав перевагу чіткому й вишуканому класичному стилю, спираючись на творчість давньогрецьких поетів. Овідій увів до поеми “Метаморфози” майже 250 міфологічних і фольклорних оповідок про перетворення людей на тварин, рослин, сузір’я і навіть камені. Сюжетом “Метаморфоз” є фактично вся антична міфологія.

Давньогрецька і давньоримська літератури – одне з джерел європейського художнього письменства і культури людства.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)



Узагальнення за розділом “Людина та її світ у давніх літературах”


приклади зради в літературі
Узагальнення за розділом “Людина та її світ у давніх літературах”