УНАНІМІЗМ
Унанімізм (франц. unanimisme, від unanime – одностайний) – літературна течія у французькій літературі початку XX століття, що об’єднала представників французької літературної молоді. Справжнім лідером течії був Жюль Ромен. Саме йому належать два основні маніфести унанімізму: теоретичний (“Унанімістські почуття та поезія”, 1905 р.) та поетичний (лірична збірка “Унанімістське життя”, 1908 p.).
Поряд з Ж. Роменом до унанімістів належали Жорж Дюамель, Шарль Вільдрак, Рене Аркос, Жорж Шенев’єр, Люк Дюртен та П’єр-Жан Жув.
Унанімісти
У філософську основу течії були покладені принципи інтуїтивізму А. Бергсона, соціологія Е. Дюркгейма (який ідеалізував “одностайність” первісного психічного колективу), деякі положення американського прагматизму. Серед літературних провісників унанімізму – поети Волт Віт-мен та Еміль Верхарн.
Періодом творчого піднесення унанімістів стали роки Першої світової війни, яку вони засуджували з позиції пацифізму. Р. Аркос, Ш. Вільдрак, П.-Ж. Жув зображали у своїх творах жорстокість і безглуздя війни. Вірші та проза воєнного періоду унанімістів пройняті болем та співчуттям до людини. Сама ж теза “унанімізму” втілюється в їхніх творах так: “одностайність”, яка згуртовує фронтовиків; не жага слави або перемоги, а лише страх і страждання.
Щодо формальних здобутків представників унанімізму, слід відзначити їхній внесок у розвиток поезії. Поети-унанімісти повертають віршу конкретність і ліричну безпосередність, особлива увага приділяється формі вільного вірша (верлібру).
Після закінчення Першої світової війни група письмен-ників-унанімістів фактично завершує своє існування. В подальшій творчості представників цієї течії співіснують елементи як реалізму, так і модернізму.
УНАНІМІЗМ
володимир сосюра третя рота читати скорочено
Related posts:
- Парнас Парнас – гора в Греції, де, за еллінськими міфами, мешкали музи на чолі з богом поезії та сонця Аполлоном. Слово П. вживається як символ мистецтва (поезії зокрема), як найвищий рівень художньої досконалості, хоч подеколи автори...
- Поети “Празької школи” Поети “Празької школи” Поети “Празької школи ” – це наші співвітчизники, які або були безпосередніми учасниками боротьби за УНР, або дітьми її діячів. Ці поети несли з собою ідею української державності, тому їх творчість перегукується...
- ДУМКА Думка – досить поширений в українській і деяких інших слов’янських літературах жанр короткого ліричного вірша елегійного (іноді баладного) змісту. Термін “думка” (як зменшувальний від “дума”, про яку див. підрозділ “Ліро-епос та інші міжродові та суміжні...
- Літературно-критичний альманах “Літературно-критичний альманах” – видання київського угруповання символістів “Біла студія” (1918) за редакцією Я. Савченка. Попри те, що в альманасі друкувалися твори представників українського символізму (Д. Загул, О. Слісаренко, Я. Савченко, П. Савченко та ін), його...
- МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ – ЛІТЕРАТУРА XX ст 11 клас ЛІТЕРАТУРА XX ст. МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ (1893 – 1933) Справжнє ім’я – Микола Григорович Фітільов. Народився в с. Тростинці, що на Харківщині (нині Сумська область), у сім’ї вчителів, помер у м. Харкові. Письменник, ініціатор...
- ЛІТЕРАТУРА 1914-1945 РОКІВ ЛІТЕРАТУРА 1914-1945 РОКІВ “ВІК БЕЗПЕРЕРВНИХ ВОЄН І РЕВОЛЮЦІЙ” Найжахливіша із воєн завершилась договором, який є не договором миру, а скоріше продовженням війни. Договір цей врешті-решт призведе Європу до загибелі, якщо розум не вступить у свої...
- Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка “Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка” – антологічне видання поезії другої половини XIX ст., упорядковане І. Франком і видане 1903 у Львові Українсько-руською видавничою спілкою. Засвідчувало єдність українського літературного процесу, його художній прогрес, жанрове...
- ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – ЛІТЕРАТУРА XX ст 11 клас ЛІТЕРАТУРА XX ст. ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935 – 1963) Народився в с. Біївцях, що на Полтавщині, у селянській родині, помер у м. Києві. Письменник, належить до шістдесятників. Найвідоміші твори: збірка поезій “Тиша і грім”,...
- Теонім Теонім (грецьк. theos – Бог і опута – ім’я) – назва богів. До Т. досить часто звертається художня література, передовсім поезія. Традиційним джерелом Т. є антична міфологія, зокрема бог мистецтв Аполлон разом з музами, богиня...
- Хата “Хата” – український літературний альманах, виданий двома випусками 1860 у Петербурзі П. Кулішем за допомогою Т. Шевченка. Відкривався великою програмною статтею П. Куліша “Переднє слово до громади” з оглядом тодішнього стану, визначенням перспектив розвитку української...
- Воскресла Україна “Воскресла Україна” – збірка художніх творів, видана 1907 заходом товариства “Просвіта” у Львові. Назву дано за однойменним віршем О. Маковея, яким відкривається видання. У збірку увійшло оповідання з народного життя Б. Лепкого “За що?”, етнографічно-побутова...
- Сюрреалізм Сюрреалізм (tpp. surrealite – надреальне, надприродне) – авангардистська течія, котра виникла спочатку в літературі, потім поширилася на малярство, скульптуру та інші мистецтва. Вперше цей термін ужив французький поет Г. Аполлінер до одного із своїх творів,...
- ОЛЕГ ЗУЄВСЬКИЙ Олег Йосипович Зуєвський народився 16 лютого 1920 року в містечку Хомутець на Полтавщині. Перші поетичні спроби з’явилися у газеті “Юний ленінець”, альманасі КІЖу та “Літературному журналі”. Під час окупації працював у редакції “Миргородських вістей”, де...
- Строфіка Строфіка – розділ віршознавства, що вивчає властивості, внутрішню структуру строфи як ритмічно-інтонаційної цілості, як фонічно викінчену віршову сполуку, а також історію її виникнення, еволюцію, зв’язок з жанром та віршовим розміром, визначає її класифікацію. Водночас термін...
- Вульгаризм Вульгаризм (лат. vulgaris – брутальний, простий) – у стилістиці художнього мовлення – не прийняте національною літературною мовою, неправильне, грубо побутове або іномовне слово чи вираз. Часто вживається письменниками задля надання творові особливого побутового колориту чи...
- Багатоголосся або Полілог Багатоголосся, або Полілог (грецьк. роlу – багато та logos – слово) – розмова, в якій водночас бере участь чимало співбесідників; художньо-стилістичний прийом, використовуваний у різних літературних жанрах, передовсім у прозових та драматичних, насичений репліками, вигуками,...
- Гробіанська література Гробіанська література (кім. grob – грубий, der Grobian – грубіян) – течія в німецькій літературі XV-XVI ст., зумовлена запереченням поезії мінезингерів, пов’язана із настановами “поводження за столом”. Г. л. спостерігалася у шванках, фастнахтшпілях, спрямовувалася на...
- Ідея вічності у вірші Г. Аполлінера “Міст Мірабо” Г. Аполлінер – поет-новатор. Г. Аполлінер – французький поет, Один з найяскравіших представників світового авангарду. У своїх віршах прагнув досягти синтезу різних проявів духовного і повсякденного буття, об’єднання панорами зовнішнього світу і сповіді ліричного “я”....
- Літературна група Літературна група – об’єднання письменників, як правило, однієї літературної генерації (найчастіше молодих), котрі, поставивши перед собою спільну літературну мету, разом намагаються реалізувати її й тим самим виявити себе як певну єдність творчих особистостей. Л. г....
- ІМАЖИЗМ ТА ІМАЖИНІЗМ Імажизм (англ. imagism, від франц. image – образ) – школа в англійській та американській поезіях 1910-х років. Ще 1909 року англійський поет і філософ (учень А. Бергсона) Τ. Ε. Г’юм засновує “Школу імажизму”. З 1912...
- Харківська школа романтиків Харківська школа романтиків – літературне угруповання, що діяло у 20-30-і XIX ст. при Харківському університеті. Тут, передовсім завдяки проф. І. Кроненбергу, поширювались ідеї І. Канта, Й.-Г. Гердера, Й.-Г. Фіхте, особливо “Філософія одкровення” Ф.-В.-И. Шеллінга. їхні...
- Марш Марш (фр. marche – хода ) – музичний твір з енергійним, чітким ритмом. М. бувають урочисті, військові, траурні тощо. До цього жанру зверталися й українські поети, приміром, М. Вороний – автор тексту маршової пісні “За...
- ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА 6-9 класи ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА (1722 -1794) Народився в с. Чорнухах, що на Полтавщині, у сім’ї малоземельного козака, помер у с. Іванівні, нині Сковородівка, що на Харківщині. Письменник, філософ. Найвідоміші твори: вірш “Всякому місту – звичай...
- Антиметабола Антиметабола (грецьк. antimetabole – вживання слів у зворотному напрямку) – різновид антитези, двочленна стилістична фігура, в якій повторюються ті ж слова, але зі зміною їхніх синтаксичних функцій та змісту, як, наприклад, в афористичній формулі Є....
- Наша пісня “Наша пісня” – збірка популярних українських пісень, видана 1916 у Вецлярі заходом “Союзу визволення України” за участю Б. Лепкого. Відкривається гімном “Ще не вмерла Україна”, далі друкуються історично-маршова пісня “Гей, не дивуйте!” (музика М. Лисенка),...
- Паліндром, або Перевертень Паліндром, або Перевертень (грецьк. palindromeo – той, що повертається) – віртуозна віршова форма, в якій певне слово (тут, потоп і т. п.) або віршовий рядок можна читати зліва направо і навпаки при збереженні змісту. П....
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – P. М. РІЛЬНЕ, Г. АПОЛЛІНЕР, Ф. Г. ЛОРНА – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ 11 клас ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. P. М. РІЛЬНЕ, Г. АПОЛЛІНЕР, Ф. Г. ЛОРНА КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Творчість письменників P. М. Рільке, Г. Аполлінера, Ф. Г. Лорки” 1. Хто...
- Фоніка Фоніка (грецьк. phoneo – вимовляю, звучу) – звукова організація поетичного мовлення; віршові засоби, які надають ліричному Творові милозвучності, посилюють його емоційність та виразність. У широкому значенні Ф. – галузь літературознавства (віршознавства), яка висвітлює естетичну функцію...
- Романтика вітаїзму “Романтика вітаїзму” (лат. vita – життя) – своєрідний прояв в українській літературі 20-х XX ст. європейської літературної течії віталізму. Письменники, які входили до ВАПЛІТЕ, передусім М. Хвильовий, А. Любченко, творили літературу активного романтизму (“романтику вітаїзму”),...
- Зображення Вітчизняної війни 1812 року у романі Л. М. Толстого “Війна і мир” І. Вітчизняна війна 1812 року – справедлива національно-визвольна війна для Росії. ІІ. Духовне єднання народу. 1. Виступ всього народу на боротьбу з загарбниками . 2. Засудження Толстим окремих представників чиновно-аристократичного товариства . 3. Головна роль...