Українська мова в поезії
11 клас
Українська мова в поезії
Усе проходить, і ніщо не вічне під сонцем. Спливають царства, руйнуються міста, під склепіннями храмів пасуться кози. Невмируща тільки мова, і доки людина розмовляє, вона ще людина.
Хлібом насущним завжди була для українців мова. Коли котились хвилі турецьких яничарів по наших степах, коли люди не будували домівок, бо раз у раз їх руйнували загарбники – що тримало народ, що зберігало його єдність? Тільки спільна мова. Коли “старші брати” в Москві й Кракові бажали скорити вільний наш дух, що намагалися
Із невичерпної скарбниці мови дістають поети слова про мову ж, знаходять нові й нові образи, щоб висловити свою любов та вдячність. Прості рядки Володимира Сосюри – як заповіт:
О мово рідна! Їй гаряче
Віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
Й народу нашого нема.
Богдан-Ігор Антонич вивчив українську мову в 17 років, в університеті, і віддав їй борг тим, що написав нею чудові вірші, присвятивши один із них рідному слову:
Слухай: Батьківщина свого сина кличе
Найпростішим, неповторним,
У воді відбились зорі і обличчя,
Кароокі люди і співуча мова.
У вигнанні Шевченко живе рідною мовою, материнською піснею і молитвою:
Ну щоб, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого,
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує.
Творцями й боржниками рідної мови відчувають себе поети. Мова, як розкішна квітка, потребує турботи. Максим Рильський болісно переживав усяке спотворення нашого слова й закликав:
Як парость виноградної лози
Плекайте мову Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Рильський збагатив літературну мову, додавши словам нових значень, яскравих кольорів. Але ніколи не відчував себе її хазяїном – тільки сином, тільки учнем.
Роль рідної мови в історично-культурному становленні нації розуміють сучасні поети – Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Борис Олійник, Іван Драч, Василь Симоненко. У всіх у них знайшлися добірні слова про нашу мову – солов’їну, співучу, багату. Вони навчалися їй, як Андрій Малишко:
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця веселого, що зросте смерічкою.
Ми зустрінемо нову весну України, ми повинні, як живий вогонь, зберегти й передати наступним поколінням золоту рідну мову.
Українська мова в поезії
лист до письменника зразок
Українська мова в поезії