Українські балади перлини усної народної творчості

Народна балада – це високомистецьке явище, вираз народного таланту в романтичному стилі. Балада виникає в похоронному обряді й означає “пісня до танцю” ритуального, обрядового, який виконувався під час похорону молодої, трагічно загиблої дівчини . Тобто в баладі сконцентровано вираження емоцій. У багатьох культурах, і в українській зокрема, є елемент обожнювання, фетишизації жінки-матері. Тому загибла дівчина виступає символом загиблого роду. Ритуальний танець здійснювався із відповідним пісенним супроводом.

У пісню впліталася

оповідь про те, чому загинула дівчина, хто в цьому винен. Так і виникала балада. Походження балади позначилося й на структурі: твір має конфлікт, кульмінацію, трагічний фінал.

Балада містить елемент фантастичного перетворення . Пізніше цей факт перетворення стає одним із характерних художніх прийомів балади. Віршована форма твору зумовлена тим, що рима та ритм були й будуть засобом впливу на людину.

Основними темами народних балад є кохання, право вибору своєї правди в житті, боротьба за кохання. У часи первіснообщинного ладу перешкоду чинили батьки. Якщо дитина не корилася, мати силою влади, прокляття за непослух

перетворювала її на камінь, птаха, дерево.

У найдавніших баладах перетворення є покаранням, у хронологічно пізніших – перетворення відбувається після загибелі, смерті героя та є виявленням торжества.

Особливістю балади є зображення героїв сильної волі. Такі характери найчастіше зустрічаються у творах драматургічних жанрів. Так, у баладі “Бондарівна” розповідається про горду дівчину, яка відмовила пану Каньовському в залицянні й забажала обрати краще смерть, ніж життя з нелюбом: “Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити.

Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!” Пан застрелив дівчину, а батькові дав грошей, примовляючи: “Ой на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку, – Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!” У баладі частково представлено елементи похог ронного обряду: “Ой поклали Бондарівну на тесову лавку, Поки звелів пан Каньовський викопати ямку”, “Лежить, лежить Бондарівна день та ще й годину, Поки звелів пан Каньовський зробить домовину” – за народним звичаєм, мрець мав відбути добу в своїй хаті. “Ударили в усі дзвони, музики заграли, А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!” – зображено обов’язковий елемент поховання молодої дівчини – музичний супровід дійства. Твір насичений епітетами, звертаннями, повторами, окличними реченнями.

У баладі “Козака несуть” показано загибель молодого козака, якого оплакує дівчинонька. Твір характеризується виразністю, стислістю, напруженістю емоцій. У баладі для посилення драматичності використовуються повтори:

А за ним, за ним Його дівчина Білі рученьки ломить. Ой ломи, ломи Білі рученьки Трагічна смерть козака оспівана в баладі “Ой на горі вогонь горить”, у якій оповідується, як козак устиг запалити вогонь на знак нападу ворогів, а сам урятуватися не зміг і тепер “…лежить, Порубаний, постріляний. Китайкою покриваний”.

І тільки вірний кінь розкаже батькам про смерть сина. Мова твору характеризується використанням метафор, повторів.

Смерть молодого хлопця, удовиного сина, описується в баладі “Ой летіла стріла”. Парубка оплакують рідні, та горе матері найбільше: “Де матінка плаче. Там Дунай розлився”, “Ой матінка плаче. Поки жити буде”.

Серед художніх засобів балади особливу роль відіграє гіпербола, метафора та повтори.

Народні балади є відображенням вірувань, світогляду українців, це невичерпне джерело творчого натхненній для поетів і письменників різних епох.




Українські балади перлини усної народної творчості


твір до зно вік живи вік учись
Українські балади перлини усної народної творчості