Українська пісня – поетична біографія нашого народу
Тихий липневий вечір огорнув місто. На оксамитовім небі спалахнули ясні зорі й таємниче повис золотий серп місяця.
Я виходжу в наш сад, вдихаю медвяні пахощі липи, а на серці так урочисто, бентежно… Несподівано чую здалека:
Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе…
Це дівчата співають народну пісню, її так бракувало мені в цю вечорову мить. Вона сповнила серце неповторною радістю.
Минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається, через усі поневіряння проносить вона свііі чар, свою нев’янучу
Пісня – це голос народу! Зароджувалась вона у праці і забавах, у календарних святах наших предків. Була і з козаками у звитяжних походах, і в турецькії! неволі, ночувала при козацьких вогнищах під високими зорями. Великою популярністю в народі ось уже понад три століття користується пісня “Ой на горі та женці жнуть”, в якій згадуються імена двох гетьманів XVІІ століття – Петра Конашевича-Сагайдачного та Михайла Дорошенка.
Вона оспівує козацькі походи і працю женця-селянина. Читаючи її, переймаєшся мужністю і звитягою, які поєднуються з гумором і життєлюбством. І як не захопитися негіеревершеною
Треба будити й “веселити” засмучену Вітчизну. Ця пісня має своєрідну образність: образ-символ щасливого життя на Україні – червона капина.
Безумовно, у вільного народу будуть інші пісні. У них буде менше смутку й болю, більше світлої радості й надії, бо наш народ уміє розкривати свою душу в пісні.
Українська пісня – поетична біографія нашого народу
лист до дідуся
Українська пісня – поетична біографія нашого народу