Убивство “по совісті” і вбивство по тверезому розрахунку

Ви коли-небудь пропонували десятикласникам тему твору “Базарів і Розкольників як герої літератури шістдесятих років XІX століття” ? Дуже цікаві виходять роботи. Мені здається, що в по-справжньому, що відбулися роботах, є присутнім вказівка на месіанську роль того й іншого героя, на дорівнює високе, але по-різному мотивованими, обумовленими різними якостями героя положення героїв.

Прагнення Базарова, онука кріпака, піднятися не на рівень поміщиків Кірсанових, а вище, багато вище продиктовано марнославством, що зненацька відкриває

в ньому Аркадій. І заради досягнення високої особистої мети можна зробити всі що завгодно, навіть витерпіти катастрофічно нудне й противне суспільство кукшиних і ситникових: “Не боги горщики обпалюють”. І тут уже не потрібно відповіді на прагматичне питання “А навіщо це?” Потім, щоб для безмірно великого Базарова тягати з вогню каштани. Для твердження, а виходить, і постійної підтримки верховенства робиться все – аж до…

Головне – стати на цей шлях, далі шлях поведе тебе сам. У середовищі нігілістів всіх мастей і всіх напрямків як філософствують, так і діючих, розшарування, побачене Тургенєвим, намічено

дуже чітко: одні – особливі люди – генерали нігілізму, терору, революції, а інші – захоплені, дурні або в найкращому разі – наївні рядові рухи. Одні відразу ж після Жовтня, такі, як, наприклад, полум’яний революціонер Розкольників з його темпераментної коханої, обжиралися й напивалися, уважаючи це цілком природною компенсацією за роки посилань і в’язниці. Інші ж з голоду співали революційні пісні

Це із зовсім заворожливою прозорливістю показав Михайло Булгаков уже в “Собачому серці”. Таємничий відповідальний працівник обіцяє видати Преображенському “теперішню” папір, що звільняє від усіляких зазіхань Швондера й членів домкома “ущільнити” професори Преображенського. У будь-якому русі потрібно зуміти розглянути безсоромних генералів і сліпих виконавців.

До речі сказати, генералів як політиканів легше всього купити, а рядові, залишившись без що обдурювали й ведших на вірну смерть командирів, самі займуться якою-небудь справою, благо, якщо їм таку справу запропонують. А про те, що генерали терору – люди безсовісні, свідчить зміна життєвих і ідеологічних орієнтирів. Учорашні процвітаючі комсомольські ватажки стають не менш процвітаючими ватажками терористів. Головне в тім, щоб бути головним!

А де і якою ціною – не важливо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Убивство “по совісті” і вбивство по тверезому розрахунку
іван нечуй левицький біографія