“У прекрасному і лютому світі” твір-відгук

А. Платонов у роки громадянської війни працював машиністом на паровозі, тому в оповіданні “У прекрасному й лютому світі” зі знанням справи він оповідає про труднощі цієї роботи. Машиніст кур’єрського поїзда Мальцев все життя віддав роботі, ніхто не знав і не почував машини так, як він. Тому, коли в черговій поїздці на дорозі відбувся НП – розряд блискавки засліпив Мальцева, – він упевнено продовжував вести машину. Осліплий, він бачив ту дорогу, по якій постійно курсував, семафори працювали, машина слухалася, хоча спереду, на шляху

кур’єрського поїзда, що несеться, стояв інший склад.

Неминучої катастрофи вдалося уникнути, помічник Мальцева Костянтин, від імені якого Платонов розповідає, зупинив поїзд.

“- Олександр Васильович…чому ви не покликали мене рятуйте! коли осліпли?.. Усе: лінію, сигнали, пшеницю в степи, роботу правої машини – я все бачив…”

Мальцева засудили за те, що він “свідомо” ризикував життям сотень людина, що їдуть у поїзді.

Довести, що Мальцев тимчасово осліп, було практично неможливо, тому що машиніст говорив: “Я звик бачити світло, і я думав, що бачу його, а я бачив його тоді тільки у своєму розумі,

в уяві. Насправді я був сліпий, але я цього не знав…” По щасливому збігу обставин Мальцев одержує волю. Але яким образом?

З ним проводять експеримент: повторно засліплюють блискавкою штучно створеною установкою Тесла. Мальцев одержує волю й сліпне, здається, назавжди. І тут йому допомагає Костянтин – бере із собою в дорогу, дозволяє сліпому Мальцеву керувати машиною й – чудо! Мальцев прозрів.

Можна багато говорити про людину й працю, про Мальцева, що тихо гинув без роботи. Але головним героєм я саме вважаю Костянтина. Людини, що домагався волі для безневинно засудженого, котрий говорив: “Що краще – вільна сліпа людина або видючий, але безневинно ув’язнений?”, що “був запеклий проти фатальних сил, випадково й равнодушно нищівної людини”.

Він говорив: “Я вирішив не здаватися, тому що почував у собі щось таке, чого не могло бути в зовнішніх силах природи й у нашій долі, – я почував свою особливість людини. І я прийшов у жорстокість і вирішив стати проти, сам ще не знаючи, як це потрібно зробити”.

От заради чого було написане цей оповідання. Людина – дитя природи, але ніякий життєвий процес не може засудити його, а людина людини – може. Розтоптати, знищити, позбавити волі. Вчасно, що підкрутилися обставини, складаються у факти й “розтрощують вибраних, піднесених людей”.

Так бути не повинне, боротися проти обставин нема рації, а проти несправедливості потрібно боротися завжди!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

“У прекрасному і лютому світі” твір-відгук


професія мого тата
“У прекрасному і лютому світі” твір-відгук