У кмітливості вороні не відмовиш

Як відомо, ніколи миролюбний ворон не був викритий “у розбої”. Але найближчі його родичі – ворона сіра – має погану репутацію. Розорює гнізда птахів, качок, чайок, лисух.

Нема птаха хитрішого і підступнішого, ніж ворона сіра. Особливо вона шаленіє, коли вигодовує пташенят. Цю ворону неважко впізнати. Пташка приємного сірого кольору, а голова, шия, крила і хвіст – чорного.

Цорні дзьоб і лапи. Ворона – чудовий будівельник, хоч ніяких спеціальних навчальних закладів, звісно, не закінчувала. Гніздо вона будує з гілочок різної

товщини, надійно зліплює одну з одною. Гнізда ворона вистилає великою кількістю вовни.

Для цього вона вирушає до ферми, де живуть кози, і там знаходить чимало потрібного їй матеріалу для гнізда.

Ворона – справжній гурман. У її меню – комахи, ящірки, жаби і навіть риба. Відмовляється і від насіння бур’яну. Але є у сірої ворони особливі ласоші – волоський горіх. Він росте і в місті.

На нашій присадибній ділянці чотири горіхових дерева сорту “Ідеал”.Сподіваюсь, волоський горіх відомий всім. Його смачне поживне янтарне зерно надійно заховане в броню шкаралупки. Мені подобається спостерігати, як ці

плоди поступово дерев’яніють, набувають приємного світло-сірого кольору і варто з’явитися на плодах першим тріщинкам, які свідчать про те, що настав час збирати врожай, ворони тут як тут.

Ми з батьками увесь час перебувати на вулиці, зрозуміло, не можемо. Ось ворони і відчувають себе господарями будь якої пори року. Цікаво спостерігати, як вони розправляються з горіхом.

Зривають і летять з ним до асфальтового шляху, за п’ятдесят метрів від нашого будинку і кидають горіх на асфальт. Вороні в наполегливості і терпінні не відмовиш. Вона, кидає горіх по кілька разів, поки той не розіб’ється.

Ворона спускається на асфальт, бере плід у дзьоб, злітає вгору і знову кидає. Доречно згадати про ворону з байки Крилова, що впустила сир і втратила здобич назавжди. Але ворона з байки дурна, піддалася на хитроші лисиці, а наша ворона свого не прогавить.

Коли, нарешті, горіх розколюється, вона неквапно викльовує зі шкаралупи горіх, а потім знову вирушає збирати врожай. Деякі горіхи вона залишала цілими, затягуючи про запас у свої комори, але шукати їх нам не спадало на думку – Є чого! – шукати горіхи!

Звісно, ворони залишали нам деяку частину врожаю волоських горіхів, але не шкода – з птахами теж треба ділитися.




У кмітливості вороні не відмовиш


лисиця що впала з неба
У кмітливості вороні не відмовиш