Твір за повістю Марка Вовчка “Інститутка”

Наприклад, чи знаєте ви, чого вчать в інститутах? Якщо вам цікаво про це дізнатися, читайте. Марко Вовчок – це псевдонім Марії Олександрівни Вілінської. Коли вона вийшла заміж, то “отримала” прізвище Маркович. Саме від прізвища Маркевич і з’явився на світ славнозвісний псевдонім Марко Вовчок.

Гадаю, тепер ви вже не скажете: “Марко Вовчок написав повість “Інститутка”. Але зараз звернемося-таки до цієї повісті. Чому вчили в інститутах кріпацької Росії? Знущатися з людей, нещадно їх експлуатувати, а самим тільки пити та гуляти.

Чудове

життя! Поганий настрій у тебе, а кріпаки навіщо? Пішов, трохи побив їх різками, а немає різок – так руки для чого! І куди той поганий настрій дінеться.

Побачиш: як рукою зніме. А, ти вже довгенько не розважався! То піди подивись, як собаки будуть роздирати на шматки кріпаків.

Соромно? Чого тут соромитися: твої собаки й твої кріпаки. Або в карти любиш грати?

Ну, звичайно ж, любиш. А на що граєте? Чого і питати, звісно, що на кріпаків.

Щоб нам написати твір за темою “Антикріпосницька спрямованість повісті М. Вовчка “Інститутка”, треба звернутися до змісту повісті. Бо потрібно зобразити життя

кріпаків і життя панівного класу.

Розглянемо спершу образи кріпаків. Ось образ Ус-тини. “Батька-матері не зазнаю: сиротою зросла я на чужині, у людях”, – каже вона. Тяжким було дитинство дівчини-кріпачки. “На десятоліттях взяли мене в двір”, – розповідає Устина. Багато знущань від старої поміщиці зазнала дівчина-кріпачка, однак не втратила такої риси, як життєлюбність.

Часто її і били. Безпросвітне було життя дівчат-кріпачок у старої поміщиці: день при дні підневільна праця в “дівочій”, лайка, нерідко – бійка. З приїздом панночки в маєток життя дівчат-кріпачок стало нестерпним. Особливо багато лиха зазнала Устина, яку вибрала інститутка собі за покоївку. “Прийду було її вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся!..

Заплітаю коси – не так! Знову розплітую та заплітаю, – знов не так!.. Вона мене і щипає, і штрихає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, – чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!” У кріпаків зростає ненависть до панів за їхнє нелюдське ставлення. Наприклад, одного раву молода панночка ледве не задушила Устину: “Я тебе на шматки розірву! Задушу тебе, гадино!” Оглянусь я на неї, – страшна така зробилась, що в мене й ноги захитались.

Вона мене як схопить за шию обіруч!.. Руки холодні, як у гадюки”. Уявили цю “гадюку” з інституту “благородних дівиць”? Відтворюючи брутальну мову інститутки , порівнюючи її руки з гадюкою, М. Вовчок виявила устами героїні-кріпачки свою огиду і ненависть до гнобителів і кинула докір інституту “благородних дівиць”, який не давав своїм вихованкам справжніх знань, освіти, не прищеплював рис благородства. Це одразу помітила неписьменна, але розумна і спостережлива Устина: “Чого там панночки нашої не навчено!

А найбільш, бачця, людей туманити!” Можете спробувати зіставити Устину і панночку. Але не треба повністю давати їм характеристику: Устина була така-то й така-то, а інститутка – така-то й така-то. Знайдіть саме ті риси, щоб підтвердити думку: чого це над розумними, лагідними, добрими, щирими кріпаками панують такі обмежені, гордовиті, пихаті, самозакохані пани?

Хто дав їм на це право?

Можемо взяти й розглянути образ Прокопа, чоловіка Устини. Саме він виказує думки усього покріпа-ченого селянства. “Воля, – покрикне він, – воля! Та на волі і лихо і напасть – ніщо не страшне. На волі я гори потоплю!” Прокіп переконує Устину і Назара у необхідності боротьби з панами, щоб здобути собі волю. Він стає на захист старої бабусі-кріпачки і своєї дружини, коли деспотична панночка підняла на них руку. “Годі, пані, годі!..

Цього вже не буде! Годі!” – грізно попереджає він, схопивши інститутку за руки. Коли розлючений пан-ліберал кинувся до Прокопа і закричав: “Розбишака!”, той рішуче застерігає: “Не підходьте, пане, не підходьте!” Благородство Прокопа пани розцінили як замах на їхнє життя, спокій, а тому негайно віддають його у москалі.

Бачите, як пани розпоряджаються життям людей: люди – мов іграшки. Набридло, не сподобалось – йди повоюй, тільки щоб очі мої тебе не бачили. В образі Прокопа письменниця змалювала новий тип кріпака-протестанта. У нього пробуджується свідомість, стихійний протест проти гнобителів.

Про волю він не тільки мріє, а й активно бореться за неї. Щодо до образу Назара. Це теж волелюбна людина. Всі надії вирватися з кріпацтва він покладає на втечу, тому любить повторювати прислів’я: “Мандрівочка – рідна тіточка”. Таке рішення в нього визріло, коли внаслідок панської сваволі вмерла дитина і втопилася його дружина Катря.

Свій намір він здійснює – втікає з панського двору: “…тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають”. До чого довело життя кріпаків, що для них й півроку волі – велике щастя!

В творі бачимо і протест жінки Назара – Катрі. Весь день, з ранку до пізньої ночі, працює вона на панів, а замість слів подяки чує: “Нічого не робиш, ледащо! Дурно хліб мій їси! Ось я тебе навчу робити!” Катря мовчала, але коли вмерла її дитина, вона рішуче заявила пані: “Тепер я вже не боюсь вас!..

Хоч мене живцем із’їжте тепер!” Життя вона проте по-кінчує самогубством. Жахливо те, що такі трагедії були не поодинокими явищами в умовах кріпосництва. А тепер розглянемо образи панів, щоб ви могли порівняти їх з образами кріпаків у своєму творі.

Гарна зовнішньо інститутка виявляється бридкою у душі. Гоноровистість, неробство, жорстокість, ненависть до кріпаків роблять вродливу тендітну панночку негарною. “Освічена” панночка, яка проте погано вчилася в інституті, зневажала історію, географію, астрономію та інші предмети, наказує дівча-там-кріпачкам силоміць привести хвору Устину до панських покоїв і картає її такими словами: “Чого се ти ніжишся! Чому не йдеш служити? Ледащо ти! Постривай!

Я тобі таку кару вимислю, що ти й не бачила й не чула!” Що й казати: кріпаки не мали права хворіти. Важка цілоденна праця на панському дворі за наказом інститутки супроводжувалась бійкою, лайкою і катуванням дівчат. “Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга”, – розповідає подруга Устині, яка сама ще не видужала після панського катування. Здається, що розроблявся список, кого треба катувати.

Якщо когось забували відшмагати, то наступному в цьому “чорному списку” було не позаздрити. Він одержував за двоїх. Справжнісінька інквізиція!

А яке кохання у панночки! “Якесь чудне”. Знайшла собі жениха, але плаче та сумує, бо він бідний. Проте настрій її швиденько змінюється, коли вона дізналась, що нареченому у спадщину дістався хутірець.

Любов за багатство, за маєток! Ось мораль панівного класу! Ще лютішою стала панночка, коли відчула, що у неї є своя “держава” . Прибравши до рук чоловіка, вона перетворилася з “освіченої” панночки на кріпосницю-деспотку, самодурку. У гонитві за наживою зажерлива поміщиця примушувала працювати на себе навіть непрацездатних: “Каліки нещасливі, діти-кришеняточки, й ті в неї не гуляли”.

Експлуатація дійшла до таких меж, що люди прокидались і лягали плачучи, проклинаючи. Вовчок пише: “Усі люди пов’яли, змарніли”. Не кращою була і бабуся інститутки.

Через свій похилий вік стара поміщиця сама вже не може бити кріпаків, “а за молодого віку, славлять, вигадочки були чималі і в неї”. Деспотизм і жорстокість у неї тепер виявляються в іншій формі: тримає, як невільниць, дівчат за роботою, не пускає їх погуляти. З приїздом онучки стара пані стала ще лютішою. Навіть перед своєю смертю звеліла висікти дівчинку за те, що та не допильнуваля, як погасла свічка: “Ти, грішнице, і моєму спасінню шкодиш!”

Отже, що вам треба написати у своєму творі? Зобразити тяжке життя кріпаків, як з них знущаються пани. В образі панночки зіставте її зовнішню і внутрішню сутності. Твір повинен бути тво-ром-роздумом, щоб ви могли розкрити тему.

Переписувати усі жахливі подробиці не обов’язково. Не забудьте написати, що кріпаки мріяли тільки про волю, це було їхнє єдине бажання. У своєму творі не забудьте думки підсилювати цитатами.

У вступі ви можете висловити свої думки, що вас дуже вразила повість “Інститутка”. Але не забудьте про її антикріпосницьку спрямованість.




Твір за повістю Марка Вовчка “Інститутка”


світогляд та естетичні погляди бодлера
Твір за повістю Марка Вовчка “Інститутка”