Твір за добутком Гр. Тютюнника “Дивак”?

Людина – найцінніша істота на землі. Тому вона і дорогоцінна, що неповторна. Не буває двох цілком однакових людей, навіть рідні брати – і то кожен має вдачу.

Але незважаючи на це, дуже важко залишатися відмінним завжди особливо серед людей. Незвичайна історія сталася з Олесем. Він любить усе живе: і дятлика, і рибку і дідову конячку. Не може він кривдити тварин. Але люди в селі називають його диваком.

Може, погано проявляти, повагу до животини, адже цього ніхто не ронить? Але Олесика це не турбує, він не переймається такими питаннями. Він є таким, яким його виховала мати, він людина природи, бо ще не встиг повністю від не, відмежуватися. Олесь любить не тільки звірів, його серце сповнене любові наміть до Федька Тоикала.

Хай той і б’ється, але ж вибачився і пригостив пиріжком Хвилина примирення для нього вартує рокам ворожнечі. У такі миттєвості хлопчикові хочеться плакати від почугтя братерства, яке пронизує його душу.

Дід учить Олеся правди життя. “Якщо не ти б’єш, то б’ють тебе”, – говорить старенький. Дуже шкода, що дідусь, найпевніше, має рацію. Скрутно буде тому хто не б є, але тоді його совість не забрудниться і такій людині набагато легше жи-гиметься.

Якщо Олесик не зламається, встоїть та залишиться таким, яким він г то збереже свою людяність, не стане в один ряд із купою інших, не перетвори-па нелюда, не буде гіршим за тварину. Хай його й ображають, але насправ-здається, йому просто заздрять, бо в цього хлопця вистачило мужності І з натовпу і показати свою особистість – єдину і неповторну.