Твір з народознавства “Дивосвіт прадавніх слов’ян”

Наші далекі предки жили в мирі і злагоді з природою, яку по-справжньому і обожнювали, і боялися. Тому і наділяли явища природи людськими рисами, розумом, добротою, злом, підступністю.

Грози та битви грізний бог – так можна назвати Перуна, бога блискавки, грому та дощу. Його видимими земними символами вважали кремезного дуба, червону калину, вепра та півня-будимира, що проганяв нечисту силу темряви та пробуджував сонну природу.

Сварог був богом небесного вогню. Він “подарував” землеробам ковальське знаряддя “навчив” їх розпікати в горнилі залізо та кувати з нього зброю.

Освячення й боготворіння Сонця зливалося з пошануванням Дажбога, сина Сварога. Великої честі заслуговувала людина яку порівнювали з сонцем.

Коли ми щедруємо на старий Новий рік, 13 січня, то співаємо: “Ясне сонечко – то господиня, ясен місяць – то господар, ясні зірки- то його дітки”. Богом живої природи був Ярило, кохання-Лада, що й досі у слові “лад” уособлює зла: оду і мир між людьми.




Твір з народознавства “Дивосвіт прадавніх слов’ян”


мораль до байки щука
Твір з народознавства “Дивосвіт прадавніх слов’ян”