Головна ⇒ 📁Твори на вільні теми ⇒ Твір-розповідь про улюблену іграшку

Твір-розповідь про улюблену іграшку

Варіант 1. Розповідь про м’яку іграшку ведмедика

В мене є улюблений ведмедик Бобка. Він – іграшка, яку подарував мені тато, коли мені ще три роки тільки було. Я пам’ятаю зі свого першого знайомства в Бобкою тільки те, що мій молодший на рік брат, побачивши подарунок, заплакав та почав просити в батьків собі іграшку теж.

Бобка невеличкого розміру, світло-коричневого кольору. З дитинства я вважав його живою істотою. В мене навіть сумнівів у цьому не було, поки вже у першому класі мені приятелі не відкрили очі, образно кажучи.

не любив ділитися Бобкою з братом, тому йому скоро купили іграшкового м`якого собаку Біма, який став улюбленцем малого. Ми кожного вечора носилися хатою, як дикі індійці в джунглях, кожний зі своїм іграшковим звіром.

Коли в мене з`явився ведмедик, я відразу почав з ним разом спати, кожної ночі міцно притискаючи пухнастого друга до грудей, неначе найріднішу людину. Мама казала, що вона дуже дивувалася цьому, коли спостерігала за мною, поки я спав.

Варіант 2. Розповідь про старовинну народну іграшку-ляльку

В Україні, як і в інших слов`янських державах, жила та живе традиція робити ляльки-мотанки та класти їх до колисок

дітям. Мотанка здавна була першим дарунком дитині від рідних, привітанням її з народженням.

Мотанку роблять з тканини, різноманітних кольорових клаптиків. Кожен майстер ляльок завжди намагається прикрасити свій виріб, нарядити у гарне вбрання, підібрати найкращі шматочки тканини для плахти чи хустки лялечки. Дехто навіть вишиває мотанці кожушка, оздоблює вбрання бусинами чи бісером, різними народними орнаментами.

Цій ляльці не обов`язково було навіть промальовувати обличчя. А от довгі розкішні тканинні коси часто їм накручували. Щоб була справжньою красунею!

Я вважаю дуже доброю традицію мотати ляльок. Вони не коштують багато, а творяться від душі, бо власними руками. Такі ляльки вважаються оберегами для тих, для кого їх майструють.

Твір-опис іграшки машинки

Моя улюблена іграшка – це машинка, маленький автомобільчик. Його зроблено з заліза чи іншого металу, схожого на залізо, пофарбовано у густо-червоний колір. Батько купив мені машинку у досить дорогому магазині та наказав її берегти. Моя машинка дуже якісна, ми гралися з друзями нею часто, і вона не ламалася майже два роки. Тим часом дешеві пластмасові машинки порозбивалися в мене вщент.

Коли все-таки колесо в мого автомобіля відвалилося, а потім відразу відпали й усі дверцята одне за одним, я пішов до тата та попрохав її відремонтувати. Мені тоді було всього п’ять років, але я вже знав, що добрі речі варто ремонтувати та ставитися до них дбайливо. І татко повернув іграшці нове життя.

Мій маленький автомобільчик має чотири двері, причому вони відкриваються та закриваються. Якби машина була великою, то разом з водієм у салоні розташувалося б шестеро людей. Машинка має власну марку – це “Форд”, американська машина. Ця автомобільна фірма має добру репутацію в світі, вона випускає хороші авто.

Чому я люблю гратися саме машинками? Я хочу навчитися водити автомобіль, коли виросту. А поки моя іграшка допомагає мені вивчати автотранспорт.