Головна ⇒ 📁Твори на вільні теми ⇒ Твір по романі Достоєвського “Принижені й ображені”

Твір по романі Достоєвського “Принижені й ображені”

Назва першого роману, написаного Достоєвським після каторги – “Принижен і ображені” , повинне було нагадати читачам про “Бідних людей”. Тут також на першому плані зображення протиріч великого міста, ясно звучить моральний протест проти гноблення й переслідування “маленьких людей”, принижених і ображених багатими й знатними. У новому романі сполучається злободенна суспільно-політична проблематика з питаннями морально-філософськими.

Традиційна для реалістичних добутків манера оповідання перебивається романтичною

історією дівчинки Неллі, викладеної в стилі авантюрного роману. З образом Неллі зв’язана тема міських нетрів, убогості, усього миру насильства й обману, з якими читачі почасти були вже знайомі по ранніх добутках письменника

Дві сюжетні лінії роману – життя Ихменевих і життя Смитов – поєднуються князем Валковским . Валковский – новий у Достоєвського тип людини, що нагло розкриває свою низинну натуру, не соромлячись, а, навпроти, навіть пишаючись своєю підлістю. У нього є свій ідеал – індивідуалізм, безвідповідальність, цинізм, відкрите приниження всього високого, прекрасного, доброчесного

Добролюбов

у статті “Забиті люди” , присвяченої роману Достоєвського, виділив у творчості письменника глибоку “біль про людину”, жагучу захист людського достоїнства “маленьких людей”. У той же час критик відзначав, що князь Валковский не цілком удався письменникові: у ньому занадто “згущені” риси негідника, він нагадує мелодраматичного лиходія. Надалі подібний характер буде більш реалістично розроблений Достоєвським в “Злочині й покаранні” , “Братах Карамазових” .

У романі “Принижений і ображені” особливий інтерес автора залучає дослідження глибин душі людської, нове розуміння таємниць людської особистості. Наташа, смертельно скривджена князем Валковским, говорить:

“Треба як-небудь вистраждати наше майбутнє щастя; купити його якими-небудь новими борошнами. Стражданням усе очищається…”

Це одне із самих заповітних переконань автора: із цими думками він повернувся з каторги. Вони залишаться для нього центральними й у всій наступній творчості

В 1862 р. Достоєвський уперше виїхав за кордон. Його закордонні враження послужили основою для книги “Зимові замітки про літні враження” . Ці блискучі публіцистичні нариси почали ту антикапіталістичну тему, що стане характерної для багатьох інших творів Достоєвського. В “Зимових замітках…” утримується гостра критика буржуазного способу життя, буржуазної ідеології, заснованої на обожнюванні “мільйона”, що один тільки й може забезпечити людині право “робити все, що завгодно”. Достоєвський ненавидить і нехтує буржуа з його міщанськими поглядами, індивідуалізмом і аморальністю як свого особистого ворога.

Буржуазний комфорт, буржуазна цивілізація лякають і обурюють письменника, що рішуче не вірить у міцність основ власницького суспільства: “Від цивілізації людин став, якщо не більше кровожерливий, те вуж напевно гірше, частіше кровожерливий, чим колись”. Але, справедливо критикуючи капіталістичний мир, Достоєвський у той же час приходить до відмови від ідеї прогресу в цілому, заперечуючи саму можливість побудови суспільства, заснованого на принципах науки й розуму

Достоєвський зв’язував свої мрії про “золоте століття” не з революцією й соціалізмом, а з ідеалами мирного й братнього єднання всіх людей як основою прекрасного майбутнього людства. Постійно звертаючись до корінних питань національного розвитку Росії, міркуючи про своєрідність її історичного шляху в порівнянні з капіталістичним Заходом, письменник виявився супротивником і буржуазним егоїстичним роз’єднанням, і теорії розумного егоїзму російських революційних демократів.

(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)