Твір по повісті Гоголя “Шинель”

Повість Гоголя “Шинель” належить до циклу добутків за назвою “Петербурзькі повісті”. Цей цикл є новим кроком у розвитку російського реалізму. Продовжуючи тему “маленької людини”, підняту Пушкіним в “Станційному доглядачі”, Гоголь описує трагічну долю бедних, забитих людей. Разом з тим у їхньому житті він знаходить багато поетичного. Повести петербурзького циклу пронизані гуманізмом, живим співчуттям письменника до маленького скривдженим людям.

Доля кожного з них – це або смішна, хоча й невесела, комедія, або важка

драма. Сміх і гіркі сльози так злиті в повістях, що в читача створюється хвилююче враження трагізму життя “маленької людини”, задавленого бюрократичним ладом кріпосницької держави

Повість “Шинель” – самий значний добуток петербурзького циклу. Сюжет повести виник з канцелярського анекдоту про чиновника, що загубив на полюванні рушниця, придбана невтомними працями й позбавленнями

Гоголь оповідає про долю Акакия Акакиевича Башмачкина – маленького чиновника одного з петербурзьких департаментів. Все життя Акакия Акакиевича – предмет постійних принижень і глузувань. Необхідність тягти

безглузду канцелярську лямку позбавила його можливості розвитку, він не знав ніяких прихильностей і розваг, а придя зі служби додому, думав лише про те, що “Бог пошле переписувати завтра”. Навіть зовнішність його в зображенні Гоголя якась незначна, непомітна: “”низенького росту, трохи рябоват, трохи рудуватий, трохи навіть на вид підсліпуватий, з невеликою лисиною на чолі, зі зморшками по обидва боки щік”. У департаменті, де він трудиться, на нього дивляться як на порожнє місце: “начебто б через приймальню пролетіла проста муха”.

Він робко зносить всі образи й глузування товаришів по службі, тому що й сам почуває себе смішним і невартим поваги. Акакий Акакиевич приречений на переписування нудних паперів, адже більше він нічого не вміє. На службу він ходить день у день в одній і тій же старій шинелі, настільки старої й порваної, що її не можна вже полагодити. Із цієї шинелі в житті Башмачкина й починаються суцільні неприємності. Кравець порадив Акакию Акакиевичу зшити нову шинель, але на неї потрібні гроші. У безрадісному житті героя з’являється мета – зібрати гроші на покупку нової шинелі.

Башмачкин починає заощаджувати. Він не п’є по вечорах чай, не запалює свічі, навіть хода його міняється: тепер він ходить “майже навшпиньках”, щоб “не стерти підметок” завчасно, майже перестає стирати білизна, рідше віддає його пралі. Гоголь не засуджує свого героя за це, навпаки, він його жалує. “Спочатку йому було трохи важко звикати до таких обмежень, але потім якось привиклось і пішло на лад; навіть він зовсім привчився голодувати по вечорах; але зате він харчувався духовно, носячись у думках свою вічну ідею майбутньої шинелі”.

Однак зображений Гоголем Акакий Акакиевич у моральному відношенні зовсім не незначна істота. Його людяність проявляється в доброзичливому розташуванні до людей, у працьовитості, у свідомості службового боргу. Не він винний у тім, що праця його марний, а бюрократична машина того часу. Гоголь не сміється над своїм героєм, а викликає до нього жаль як до знедоленої й приниженої людини.

У цьому зміст образа парубка, проникнувшегося жалістю до Башмачкину: “И довго потім, серед самих веселих мінут, представлявся йому низенький чиновник з лисинкой на чолі, зі своїми проникаючими словами: “Залишіть мене, навіщо ви мене кривдите?” – і в цих проникаючих словах дзенькали інші слова: “Я брат твій””.

Шинель зшита. Із цієї мінути в повісті переплітаються фантастика й реальність, вимисел і дійсність, а в житті Баш-Мачкина наступає трагічний момент. Вертаючись уночі додому, Акакий Акакиевич піддався нападу грабіжників, які зняли з його шинель. “На інший день він з’явився весь блідий і в старому капоті своєму, котрий зробився ще плачевнее”. Баш-Мачкин у пошуках правди ходить по всіх інстанціях: у поліцію, до “значної особи”, але нікому немає справи до трагедії самотнього “маленької людини”. Горі героя так велико, що він умирає.

Але на службі навіть не помітили етого. “Зникло й зникла істота, ніким не захищене, нікому не дороге, ні для кого не цікаве… але для якого все-таки таки, хоча перед самим кінцем життя, мигнув світлий гість у вигляді шинелі, що пожвавив на мить бідне життя”.

Зате в житті містечка зі смертю Башмачкина почалося діятися негарне: уночі на вулицях з’являється примара, що знімає з жителів шинелі. Один раз ця примара зірвала шинель із “значної особи”, налякавши його тим самим так, що той “навіть став побоюватися щодо якого-небудь хворобливого припадку”. Після цього випадку “значна особа” стало краще ставитися клюдям.

В “Шинелі” Гоголя показані негативні риси кріпосницького режиму, бюрократична тяганина того часу, де немає місця звичайній людині. Гоголь створив жанр російської соціальної повісті, з характерним для неї зображенням суспільних контрастів. Автор підкреслив і загострив істотні риси життя в самому звичайному. Бєлінський оголосив Гоголя самим яскравим представником реалістичного напрямку в російській літературі, що не видумує життя, не ідеалізує її, а відтворює такий, яка вона є.




Твір по повісті Гоголя “Шинель”


дитячі образи у романі олівера твіста
Твір по повісті Гоголя “Шинель”