Травчин хвіст

Вийшов якось невеликий горностай на своє перше полювання. В тундрі – нема нікого, сама трава, та каміння, та мох. Коли це бачить – з нірки стирчить маленький хвостик.

Підбіг до нього горностайчик і схопив. А це був мишачий хвостик. Горностайчик цього не знав, тож і питає:

– Ти чий?

– Я – травчин хвіст.

– Я тебе з’їм.

– Е ні,- каже хвостик,- я рослина, а горностаї траву не їдять.

– А я тебе однаково з’їм, хоч ти й рослина,- каже горностай-чик Амиклюхак.

– З тебе вся тундра сміятиметься,- умовляє мишка.

– Хай сміється, а я тебе все одно з’їм.

Бачить мишка – кінець їй прийшов, та ще від такого малюка! Вирішила вона перехитрити маля.

– Гаразд,- каже,- хай так і буде. їж мене, тільки спочатку свій хвіст від землі відірви: він приклеївся.

– Як приклеївся? Брешеш ти!

– А ти поглянь, сам побачиш.

Оглянувся на свій хвіст горностайчик, а мишачий хвостик з мишкою у нірку шмигнув.

Довго заглядав у нірку мисливець,- не зміг зрозуміти, де подівся травчин хвіст!..

А ти здогадався?




Травчин хвіст


твір опис місцевості міста києва
Травчин хвіст