Головна ⇒ 📁Довідник з української культури ⇒ ТОПОЛЯ КИРИЛО

ТОПОЛЯ КИРИЛО

ТОПОЛЯ КИРИЛО (спр. прізв. Тополинський, рр. нар. і см. невід.) – письменник першої половини XIX ст.

Дослідники припускають, що Кирило Тополя родом з Черкащини, можливо, з Канева. Добре знав народну творчість цього краю, звичаї та обряди Правобережжя України. У 40-х роках працював у Казані, прагнув переїхати до Харкова. Відомий як автор двох п’єс – “Чары, или Нєсколько сцен из народных былей и рассказов украинских” (написана 1834 р., надрукована 1837 р.) та “Чурчепуха, или Нєсколько фактов из жизни украинского панства” (1844). Дослідники

приписують йому також авторство двох віршів – “Думка про рідний край” і “Писулька моєму дяку пану Бакамиру Карапузенку”.

П’єси Кирила Тополі належать до преромантичного періоду нової української літератури. Поштовхом до написання цих творів стало романтичне захоплення фольклором, збирання і публікації народних дум, пісень, а також постановка (1814) і публікація (1838) “Наталки Полтавки”.

Основою п’єси “Чари” послужила народна пісня “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”. Відповідно до неї автор розгортає сюжет, розвиває основний конфлікт у творі, кожну сцену наповнює народними

піснями. Саме велика кількість ліричних, обрядових і побутових пісень, елементи народної фантастики, символіки, перевтілень дали змогу розгорнути глибоку драматичну колізію. Через картини народних гулянь, вечорниць, співів автор намагався широко відтворити риси народного характеру. Ці риси він втілив і в окремі образи (романтичні, сильні, неспокійні Гриць і Галя та дещо меланхолійні, трохи сентиментальні Василь і Любка). В реалістичному плані виписано образ сільського жмикрута, гіркого п’яниці. Не обійшов автор і рабського становища селян – кріпаків, колоритно виписав побутові сцени.

“Чари” не є викінченим літературним твором, як, наприклад, “Наталка Полтавка”. Сам автор писав: “Скажуть інші, що п’єса ця є ніби щось змішане і не таїть в собі певної форми, яка властива якій-небудь існуючій п’єсі театральній… Це так”. Такий був задум. М. Костомаров слушно зауважував, що в п’єсі подано набір викінчених окремих сцен з народного побуту: “Всі сцени надзвичайно точні… Тополя відображає, що бачив, чув, що зумів підмітити. У нього нема розвинутих характерів, але зате кожне обличчя має свій відбиток… В “Чарах” нема єдності і викінченості в цілому, але все вивершено в сценах: кожна із них подає цілу, правдиву картину… Автор нічого не перебільшує, не ідеалізує…” Саме це було характерне для преромантизму: не стільки подача цілісної ідейно-проблематичної завершеності, скільки точне відтворення народних повір’їв, звичаїв – через широке використання фольклору.

П’єса “Чур-чепуха” викликала менше захоплення. Тут також використано багатий фольклорний матеріал, але менш продумано; опрацьовано його на цей раз художньо слабше. Ця п’єса спрямована проти моральної ницості панства, яке руйнує людські душі, призводить до трагедії “маленької” людини.

Твори підтримали прагнення письменників – романтиків проникнути в душу народу, пізнати його характер, національну самобутність. Крім того, це була перша спроба нової української літератури в жанрі психологічної трагедії.

Літ.: Лобас П., Шубравський В. Хто такий Кирило Тополя? // Рад. літературознавство. 1971. № 8; Хропко П. II. Українська драматургія першої половини XIX ст. К, 1972; Івашків В. М. Українська романтична драма 30 – 80-х років XIX ст. К, 1980.

Ф. Кислий