ТИКО І ВОЛОХАН – МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ
Літературне читання 2 клас – Віра Науменко
З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ
ОПОВІДАННЯ
МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ
Микола Трублаїні – талановитий прозаїк, невтомний мандрівник. Він добре знав Арктику – місцевість, де зима довша за весну, літо та осінь разом. Про той суворий край і його мешканців письменник розповів у своїх творах.
Опис
ТИКО І ВОЛОХАН
Вони познайомилися, коли одному було три роки, а другому три місяці.
Три роки було маленькому Тико.
Він жив зі своєю мамою і старшим братом на березі холодного моря.
Маму
Навколо їхньої хатини розляглася тундра. В тундрі не ростуть дерева. Там лише мох, болото та каміння. В тундрі дуже мало людей.
Одного дня до берега підійшов пароплав. Люди з пароплава привезли на берег великі бочки, залишили їх тут і повернулись назад. Пароплав рушив далі і зник вдалині.
Маленький Тико прийшов подивитись на ті бочки. Ніхто не бачив, як він туди пішов.
Умк саме тоді лагодив сани.
Коли чує Умк – хтось дзявкає біля нього: дзяв – дзяв! дзяв-дзяв! Дивиться – аж то маленьке цуценя, якому було не більше як три місяці.
– Цюця… – каже Умк. – Волохатий
Досі він цього цуценяти не бачив. Мабуть, люди з пароплава привезли його на берег і забули.
Поведінка цуценяти була чудна. Воно то ухопить Умка за ногу, то потягне, відбіжить, загавкає і замотає головою, наче запрошує кудись. Умк зрозумів – цуценя кличе його за собою. Він пішов за ним. Цуценя біжить, а Умк за ним. Побігло цуценя на берег. Прибіг туди й Умк. Дивиться цуценя на бочку, гавкає, а бочка догори дном стоїть. Прислухається Умк – у бочці щось гуде. Підняв він ту бочку, а з-під неї Тико заплаканий визирає. Хлопчик підліз під ту бочку, а вона його й накрила. Налякався бідолашний. Міг би загинути. Цуценя його врятувало.
Того песика дуже полюбив Тико. Песик теж полюбив хлопчика. Песик був волохатий, і прозвали його Волохан.
ТИКО І ВОЛОХАН – МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ
москаль-чарівник скорочено
ТИКО І ВОЛОХАН – МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ