Тест на людяність

Усе життя людство на щось скаржилося і часто зводило очі до неба у німому проханні допомогти. Хіба мало в кожного лиха, негараздів! От якби ангел з неба прилетів та й допоміг в усьому. Отож Габріель Гарсіа Маркес і уявив собі таку ситуацію.

До скромної родини, в якій хворіла дитина, одного разу завітав ангел. І хоч уже другого ранку жар у дитини спав, Пелайо, батько хлопчика, сторожко придивлявся до незнайомця з крилами, підозрюючи в ньому недобре. Бодай хто з людей хоч б пожалів у ангелі стару людину, яку бачив перед собою. Але “сусіди стояли юрбою перед курником, роздивляючись на ангела без аніякісінької святобливості”… Так, вони кидали йому якусь їжу, неначе той був цирковою звіриною. Здавалося б, що все поставить на місце священик отець Гонзага, але тому знадобився лист папи, аби ухвалити рішення. І ніхто з людей не пошукав у своєму серці й крихти доброти, щоб пожаліти хворого стомленого ангела.

До нього йшли висповідуватися, йому надокучали проханнями, недужі видирали з його крил пір’я, аби доторкнутися ними для зцілення до хворих місць. Безбожники кидали в нього

каміння, щоб той підвівся й можна було роздивитися його тіло. “Здавалося, надприродне терпіння було найголовнішою доброчесністю ангела”, – вважає автор. Для людей він був просто видовищем, як та дівчина-павук у цирку, до якої й перебігли потім цікаві, покинувши ангела.

Ангел терпів тепер лише витівки хлопця, сина Пелайо та Елісенди, в курнику яких він жив. Родина збагатилася за його рахунок, та чи були вони вдячними ангелові? Ні. Вони ще й нарікали, що той їм заважає, витоптує городину.

Ангел ледве не загинув. А може, йому й треба було лише трішки людяності, щоб вижити. Адже коли “Пелайо, нарешті, пожалів старого, загорнув його в ковдру й відніс у повітку”, за деякий час ангел одужав, і навіть пір’я в нього відросло на крилах.

Нарешті йому пощастило знятися й полетіти від цих людей. Вони не готові були до спілкування з ангелом. Письменник, змалювавши фантастичну появу ангела, в усьому іншому залишився вірним реалізму.

Читач легко впізнає характери й людські звички у його героях. І стає зрозумілою думка автора про те, чи здатне людство витримати тест на терпіння й людяність, аби знайти спільну мову з ангелами.