Тема Батьківщини й громадянської мужності в поезії А. А. Ахматовій

Важким, довгим і дуже складним був шлях Ганни Ахматовій. Він не міг бути легенею для великої трагічної поетеси, що народилася на рубежі, на зламі епох, двох століть, що жила в період найтяжких суспільних потрясінь: революцій, світових війн, репресій. Ахматова пишалася тим, що застала краєчок століття, у якому жив Пушкіна, її поезія виникла в лоні талановитого “срібного століття”, тому не дивно, що рання лірика Ахматовій – майже винятково лірика про любов.

Але поступово в її віршах з’являється відчуття кінця епохи. “Тут все мертво

й нема, начебто миру наступив кінець”, – напише вона в “Першому поверненню” після відвідування Царського Села. Всі частіше у віршах звучить передчуття катастрофи, що несе “не календарний – теперішнє Двадцяте Століття”. Для Ахматової він почався восени 1914 року.

Тема Батьківщини усе більш владно звучить у поезії в роки першої світової війни. Поетеса, розуміючи, що війна – найбільше зло, тому що вона вбиває, пише вірш-плач:

Ялівця запах солодкий Від палаючих лісів летить. Над горобинами стогнуть солдатки, Овдовілий плач по селу дзенькає.

Батьківщина корчиться від болю, і Ахматова молить

долю, “щоб хмара над темною Росією стала хмарою в славі променів”. Але хмари згущалися, і не славу, а страждання, біль і борошно приніс Росії 1917 рік. І все це розділить зі своєю країною Ахматова, вирішивши залишитися назавжди саме тут. Напевно, були хвилини сумніву:

Мені голос був. Він кликав утішно, Він говорив: “Іди сюди, Залиш свій край, глухий, і грішний, Залиш Росію назавжди…”

Але любов до Батьківщини була сильніше, відчуття нероздільності своєї долі з долею народу виявиться тією силою, що допоможе прийняти істотне для неї рішення:

Але рівно душно й спокійно Руками я замкнула слух, Щоб цим мовленням невартої Не опоганився скорботний дух. Пройшовши п’ять років скорботного шляху із закривавленою, розореною громадянською війною Росією, переживши особисту трагедію , Ахматова впевнено скаже:

Не з тими я, хто кинув землю На розтерзання ворогам. І поступово “я” перетворюється в “ми”: Ми ні єдиного удару Не відхилили від себе.

Це “ми”, що виросло з відчуття споріднення із країною, з гіркою її долею, особливо часто буде звучати в роки Великої Вітчизняної війни. Ахматова, маючи пророчий дарунок, передчувала наближення нової війни, що стане трагедією для багатьох народів, і цю “двадцять четверту драму Шекспіра”, що пише страшний час, “уже ми не маємо сил читати!” Не в силах тому, що за тридцяті роки: зламані долі, мільйони безвинних жертв, дзенькіт тюремних ключів, відступництво від загальнолюдських норм, особисте горе . Ахматова сама дивувалася, чому стих не замовчав, адже “перед цим горем гнуться гори, не тече велика ріка”. До початку нових випробувань, що чекали народ у роки війни, вона підійшла з вистражданим досвідом цивільної поезії.

Війна застала Ахматову в Ленінграді, місті, що став її духовною батьківщиною. Знову трагедія народу збігається з особистою трагедією . І знову звучить “ми” у військовій ліриці:

Ми знаємо, що нині лежить на вагах И що відбувається нині, Година мужності пробив на наших годинниках, И мужність нас не покине.

Війна розширює Батьківщину до просторів Азії, де поетеса перебуває в евакуації. Ахматова не описує війну – вона її не бачила, але вважає себе зобов’язаної оплакати великі жертви свого народу:

А ви, мої друзі останнього заклику! Щоб вас оплакувати, мені життя збережене.

У всіх військових віршах звучить мужня скорбота, найбільше почуття жалю, безмірна любов до свого багатостраждального народу. І перемога у віршах Ахматової – це образ Із. Весь біль своєї Батьківщини поетеса увібрала в себе, і тільки будучи громадянином і патріотом, можна сказати: Як у перший раз я на неї, Й Батьківщину, дивилася, Я знала, це все моє – Душу моє й тіло, Це погляд з висоти літака, але це погляд Поета, що піднявся на цю висоту любов’ю до Батьківщини й народу. Ахматова завжди була “там, де мій народ, до нещастя, був”. І ми повинні бути вічно вдячні великій поетесі, що вона, на щастя, була, є й буде зі своїм народом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Тема Батьківщини й громадянської мужності в поезії А. А. Ахматовій
чи легко бути білою вороною твір роздум