“Танк” – літературне угруповання української еміграційної молоді, відгалуження “празької школи”, засноване 1929 у Варшаві за ініціативою Ю. Липи (Наталя Лівицька-Холодна, А. Крижанівський, Є. Маланюк, П. Холодний-син, Олена Теліга, Б. Ольхівський, П. Зайцев, В. Дядик та ін.). ЯТ.” виник як результат полеміки творчої молоді в еміграції з Д. Донцовим, схильним до нав’язування національної заангажованості та недооцінки естетичних якостей художніх творів, підпорядкування творчості ідейній доктрині. Накреслюючи перед собою мету формування
“державницької літератури”, орієнтуючись на “синтез героїзму, господарності, волі”, “танківці” намагалися врівноважити критерії правди і краси, позбавити їх небажаного протистояння, відстояти творчу автономію національного митця, не відмежованого і від своїх громадських обов’язків. Про це мовилося у виданні “Статті про “Танк”” (1929), де містився програмовий “Лист до літераторів” Ю. Липи та “Група “Танк”” Є. Маланюка. І хоч дане літературне угруповання розпалося 1929 (не без втручання Д. Донцова, занепокоєного появою непідвладних йому художніх структур), його ідеї реалізувалися пізніше на сторінках часопису “Ми” (див.: ), газети “Назустріч”, до складу авторських колективів яких входили колишні “танківці”, власне, представники “празької школи”. Вони у Варшаві мали своє видавництво “Варяг” (з 1933).
(
1 оценок, среднее:
5,00 из 5)
Танк
казки братів грімм скорочено Танк