Головна ⇒ 📁Твори на вільні теми ⇒ Такий непростий світ почуттів у поезіях французьких символістів

Такий непростий світ почуттів у поезіях французьких символістів

І. Закладання основ художнього методу символізму. (Символізм – це напрям в європейському, а потім і в російському мистецтві, що сформувався у другій половині XІX ст. і набув розвитку на початку XX ст. За допомогою символу поети прагнули розкрити своє бачення світу, краси. Часом ці сприймання

Були болісні, бо поети бачили недосконалість світу, відчували тугу за духовною свободою, трагічно передчували світові соціальні зрушення.)

ІІ. Що відчували і яким бачили світ поети-символісти?

1. Основні тенденції, що робили близькими світогляд

поетів.

2. Світогляд Верлена. (Вірші поетів-символістів мають бунтарський характер. В них відчуваються такі сильні сторони символізму, як викриття міщанства, новаторські пошуки в царині багатозначності слова, створення двопланового образу, сенс якого полягає в тому, що за вираженим припускається те, що існує у свідомості поета. Верлена називають “вічною дитиною”, тобто він бачив дивовижне в найзвичайнішому, все звичайне викликало в ньому захоплення, він у всьому бачив поезію.

Якщо поетові гидко жити в цьому світі брехливому, лицемірному, жорстокому, то волаючи про це, він вже змагається за інший, світлий

світ. Він пристрасно любив життя і красу і вмів знаходити те й інше у дрібницях. Вірші для Верлена – музика. І ця музика викликає у свідомості різноманітні образи, спогади, пробуджує мрії про нове щастя, кохання. Він вимовляє:

Моє серце й душа в надпориві – Наче око гіганта подвійне, Де бринять, ніби мево сновійне, Всіх пісень переливи тремтливі…

Читаючи “Забуті арієти”, відчуваєш музику. Завдяки низці іменників поет передає своє бачення світу, передає захоплення красою всього того, що нас оточує.

Вірш “Душа, душа моя страждала…” сприймається як своєрідне наставництво поета всім закоханим. Ні, він нікого не повчає, не займається моралізацією – він відкриває читачеві незаперечну істину: “розлука – пастка грандіозна”. Від любовної муки можна втекти “за сто миль”, але біль розлуки ранить тебе ще дужче. Як же бути? І відповідь ми знаходимо просту: “Будь вдячним долі навіть за кохання нерозділене”.)

3. Поет, який завжди прагнув у невідоме. (З ім’ям Верлена назавжди поєдна

Не ім’я Аргюра Рембо. Згадають одного – на думку спливає образ іншого Верлен знайшов у ньому саме те, що йому бракувало в житті – розуміння. Але це не завадило Верлену стріляти у друга.

Рембо вважається родоначальником французької поезії. У перших своїх поезіях Рембо виступає як символіст, у якого центральний образ ніби просвічує крізь всі інші образи, надаючи твору художньої цілісності. Смерть, вихід із жорстокого світу, де одні люди вбивають інших, означає справжнє життя, злиття з природою.

Рембо вважав, шо поет – це дійсно викрадач вогню. “Він несе тягар, покладений на нього людством і навіть тваринами; він. повинен зробити так, щоб можна було відчути, пощупати, почути його створіння; він шукає самого себе, і тому треба йому йти у невідоме, вміти думати за всіх…” Найцікавіший вірш і великий – “П’яний корабель”. Вірш побудований як розгорнута метафора поета-корабля, що залишився без команди і якого відносить штормом і океанськими хвилями в невідомі краї. Фінал вірша сповнений глибокого розчарування: кораблю набридла свобода і океанська

Широчінь, спотворена понтонами з каторжниками. Саме цей вірш зблизив Верлена і Рембо.

Улюблений персонаж Рембо – бродяга. Це активний герой, що вторгається в світ, прославляє свободу в політиці, побуті, уяві. Звідси – “розірваний стиль”, що передбачає свободу асоціацій, який був перейнятий у Рембо французькою поезією XX ст.) 4. “Поезія існує всюди…” ІІІ.

Вплив символізму на творчість великих художників різних напрямів.