Сюрприз

Я живу з батьками у двокімнатній квартирі. У мене є своя кімната. У ній стоять письмовий стіл, ліжко, шафа для одягу. На підлозі лежить вовняний килимок; тому мені тепло ходити босоніж у будь-яку погоду.

Ще у мене є полиця біля книг і комп’ютер. У батьківській кімнаті – канапа, меблева стінка і телевізор. А перед ним – велике м’яке крісло, яке дісталось нам від матусиних батьків.

Мені подобається сидіти в ньому, підібгавши ноги, і читати. Воно таке м’яке і зручне, що одного разу я навіть заснув у ньому. І мені наснився дивовижний

сон. Наче в мене звідкілясь узялося цуценя. Кокер-спанієль.

Сіре з чорними плямами. Воно було дуже гарне і весь час гралося й бігало. Усі цуценята полюбляють багато рухатися. Так вони розвиваються і швидко ростуть.

Сон був такий реальний, що, прокинувшись, я дуже здивувався, коли не знайшов цуценя. Цей сон мені наснився саме в день мого народження. І мені стало трохи сумно. Я дуже люблю свою квартиру. Вона чиста та затишна. Але якби ж там було ще й цуценя!

Увечері тато повернувся з роботи радісний, наче дитина. В руках він тримав манюсінького кокер-спанієля. Сірого з чорними плямами. “Це тобі подарунок!” – сказав, тато. Оце так сюрприз! Як то кажуть, сон в руку.

Тепер у нашій квартирі стало ще затишніше і тепліше. Тепліше у мене на серці.




Сюрприз
життя без глянцю твір