Своєрідність римської культури, етапи розвитку Римської держави
Культура Стародавнього Риму входить у нашу свідомість ще в шкільні роки легендою про Ромула, Рема та їх матір – капітолійську вовчицю, що їх вигодувала. Рим асоціюється у нас із гладіаторськими боями, із опущеними долу великими пальцями римських красунь, які вимагають цим жестом смерті для переможених гладіаторів. Це римські імператори, які відомі в історії чи то своїми висловами, чи своїми ділами. І завжди, коли кажемо: “Гроші не пахнуть”, ми згадуємо автора цих слів цинічного Веспасіана, а можливо, поруч з ним і його благородного
Або згадуємо Юлія Цезаря, що сказав на березі Рубікону: “Жереб кинуто”, – і почав громадянську війну, а потім, умираючи від руки змовників, промовив крилате: “І ти, Брут?” – фразу, що стала в історії людства символом зради. Культура Стародавнього Риму – це відомі пам’ятки архітектури, скульптурного портрету, літератури, яка була репрезентована Вергілієм, Петронієм, Овідієм, Апулеєм та багатьма славетними іменами.
Своєрідність культури Стародавнього Риму, по-перше, в тому, що вона відзначена
Але, як правильно зазначає Є. Штаерман, автор вступу і І глави в монографії “Культура Древнего Рима”, щоб зрозуміти, в чому оригінальність римської культури, треба зрозуміти не тільки те, що створили римляни, але й те, як поєднувалося своє і чуже, створюючи нову єдність.
Тому, перш за все, треба зрозуміти, що поєднувало, а що відрізняло римську культуру від грецької, тобто зрозуміти внутрішню диференціацію античної культури, бо грецький вплив був дуже великим і особливо в галузі художньої культури. З греками римлян поєднувала ідеологія цивільної громади з певною шкалою цінностей:
Єдність усіх членів громади;
Зв’язок блага однієї особистості з благом колективу;
Ідея верховної влади народу .
І сам Рим народжувався як поліс, а вже потім він став республікою та імперією.
Уся історія Риму складалася зовсім інакше, аніж історія Греції: це була історія постійної війни з сусідами, що обумовило іншу, суто римську шкалу цінностей – доброчесностей для війни:
Визначення абсолютної влади голови ;
Мужність;
Вірність;
Сувора дисципліна та порядок.
Невипадково саме римляни дали цивілізації світу чітку систему правових норм та адміністративного керівництва.
Тобто головне розходження між римлянами та греками було в розходженні ідеалів: суворий республіканський у римлян та епікурейський у греків.
Крім грецького впливу, був ще взаємовплив культур Сходу і варварського світу Заходу, адже цивілізація, створена римлянами, на величезних просторах Європи, Азії та Африки, охоплювала сотні народів, племен. Це був двоєдиний процес орієнталізації та романізації провінцій Римської імперії .
Щоб розібратися в цьому синкретичному явищі, яке являла римська культура, треба звернутися до історії формування римської державності, і, по-перше, до історії виникнення народу. Історію Риму поділяють на такі періоди:
Стародавній, або етруський ;
Епоха царів ;
Республіканський ;
Період імперії .
Перші поселення в Італії з’явилися раніше, ще в епоху палеоліту: люди займалися полюванням, жили в печерах. На середину І тис. до н. е. склад населення був дуже строкатий: 1) іллірійці – на східному узбережжі Апеннінського півострова ; 2) на півдні – греки; 3) головну частину складали італійські племена, що прийшли з півночі, з Дунаю.
Великий вплив на культуру Риму мали етруски – вихідці зі сходу. У них римляни запозичили досконалішу модель плуга, будівельну техніку, мідну монету – асс, одяг – тогу, форму будинку з атрієм , писемність, так звані римські цифри, способи ворожби на польотах птахів та на нутрощах жертовних тварин.
Культура етрусків – міська культура. Вони будували будинки з водогоном та каналізацією, мостили шляхи, запровадили арочні конструкції. Саме вони зазнали впливу грецької культури:
Включили в свій пантеон Афродіту, Зевса ;
В архітектурі використовували “тосканський”, або етруський ордер – варіант доричного;
У скульптурі були поширені грецькі форми, так над фронтоном храму у Вейях височила теракотова статуя Аполлона з відомою архаїчною посмішкою і у вигляді куроса.
Але був ще вплив культур Єгипту та Передньої Азії. Ми знайдемо в етрусків єгипетський заупокійний культ: так само, як єгиптяни, етруски будували дім для вічного життя померлої людини. Це була гробниця, що повторювала форму житлового будинку з центральним подвір’ям і виходом на подвір’я інших приміщень; стіни в гробниці розписувалися сценами із життя покійного. У цьому живописі зберігався єгипетський канон: рядкове площинне зображення, але з характерною для етрусків екзальтацією, поривчастістю , “Полювання та риболовство”);
Саркофаг, де зображувалися померлі, але тут більше життєвої енергії і навіть рис інтимності, аніж урочистості .
Цікаво дізнатися і про те, що бронзова скульптура етрусків – шедевр їхнього мистецтва – відома “Капітолійська вовчиця” – стала символом суворого та жорстокого Риму. Скульптурний портрет, яким відзначився Рим, теж прийшов від етрусків.
Історія самого Риму починається в 753 р. до н. е. – дата народження маленького поселення в Лаціумі – Рома . Це був невеликий політичний центр племен латинців. Вони майже до ІІІ ст. до н. е. вели боротьбу з етрусками та італійцями. Нарешті у ІІІ ст. до н. е. вся Італія підпадає під владу Риму.
Латинська мова стає головною, тому що Рим – центр латинців.
Наступний етап – перетворення Риму у світову державу, що протягом другої половини ІІІ – І ст. до н. е. завоювала країни Середземного моря, Єгипет, Галію, придунайські області і стала імперією.
І, нарешті, період кризи імперії, який завершується в 395 р., коли Римська імперія розпалася на Західну – латинську і Східну – грецьку, а в 476 р. Західна загинула під наступом германців. У світовій історії починається нова епоха – Середньовіччя.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Своєрідність римської культури, етапи розвитку Римської держави
айвенго скорочено
Своєрідність римської культури, етапи розвитку Римської держави