Світ не без добрих людей

Із п’яти років мене виховувала бабуся. Мої батьки були постійно у відряджен­нях. Батько й мати – геологи, і коли вони поверталися, ми з бабусею далеко за північ слухали їхні розповіді про дивовижні куточки нашої Батьківщини.

А потім я довго не засинала, знов і знов прокручуючи в голові почуті історії. Бабуся за – пжди вчила мене чуйності, казала, що треба прагнути робити добрі вчинки. Ці по­ради допомагали і моїм батькам у нелегких геологічних експедиціях.

Одного разу я на собі відчула, що таке справжня доброта.

Якось я забула

узяти кросівки на урок фізкультури. Мене могли звільнити від занять, а вдома на мене чекала прочуханка. Здавалося, так тому й бути.

Але тут мій однокласник Денис Павлов підійшов до мене і запитав: “Є проблеми?” “Є”, – відповідаю. І пояснила, у чому річ. “Візьми мої кросівки”, – запропонував він. “А як же ти?” – з тривогою і водночас із надією запитала я. “У мене довідка від лікаря. Я маю спостерігати за уроком фізкультури, сидячи на лавці”, – заспоко­їв мене Денис.

Кросівки були завеликі, але це мене не засмутило. Я й не помітила, як про­летів урок. Коли вдома я розповіла про цей випадок, бабуся сказала: “От бачиш, світ не без добрих людей”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Світ не без добрих людей
професія мого тата