СТУДИНСЬКИЙ КИРИЛО
СТУДИНСЬКИЙ КИРИЛО (псевд. – К. Вікторин, І. Лаврін, К. Зорян, 04.10.1868, с. Кип’ячка, тепер Тернопільського р-ну Тернопільської обл. -1941) – літературознавець, фольклорист, мовознавець, письменник, громадський діяч.
Народився в сім’ї священика. Навчався у Львівському та Віденському університетах, був учнем відомого славіста В. Ягича. Після закінчення Віденського університету (1894) деякий час під керівництвом А. Брукнера стажувався в Берлінському університеті. У 1897 – 1899 рр. – доцент Ягеллонського університету, де викладав українську
К. Студинський – автор більш як 500 праць із філології. У його науковій роботі простежується кілька основних напрямів: дослідження давнього й нового українського письменства; досліди, присвячені громадському єднанню видатних діячів Західної й Наддніпрянської України; компаративістика (українсько-польські та українсько-чеські літературні зв’язки).
Найважливішими працями вченого про давню українську літературу є “Пересторога, руський пам’ятник початку XVII віку” (Львів, 1895), де аналіз подано на широкому тлі суспільно-історичних умов того часу із загальною характеристикою всієї полемічної літератури; “Пам’ятки полемічного письменства кін. XVI і поч. XVII в.” (Львів, 1906, т. 1), де висвітлено творчість Стефана Зизанія, Клірика Острозького, Іпатія Потія, Мелетія Смотрицького; “Антиграфи”, полемічний твір М. Смотрицького з 1608 р. (надруковано 1925 р.).
Історії українського красного письменства XIX ст. присвячено студії: “Генеза поетичних творів М. Шашкевича” (1896); “Козацтво й гайдамаччина в “Енеїді” Котляревського” (1901), де розкривається специфіка трактування образу гайдамаки в А. Метлинського, П. Куліша, О. Стороженка, Марка Вовчка, а також історичне значення лірики Т. Шевченка та ін. Виокремлюються шевченкознавчі студії, в яких показано вплив поезії Т. Шевченка на культурно-освітнє життя західноукраїнських земель (“Хустина” Тараса Шевченка. Причинок до генези поезій Тарасових”, 1897; “Коли вперше появився вплив “Кобзаря” Т. Шевченка, виданого р. 1840, на руське письменство в Галичині? Критичні замітки”, 1897; “Перебендя” Т. Шевченка і “Бандурист” Маркевича”, 1896; “В п’ятдесятиліття смерті Т. Шевченка”, 1911).
Більшість статей, присвячених літературно-громадському єднанню Західної і Наддніпрянської України, було надруковано в “Україні” – науковому двомісячникові українознавства, органу історичної секції Всеукраїнської Академії Наук, що виходив у 1924 – 1929 рр. під загальною редакцією М. Грушевського. Серед них: “Перша зустріч М. Драгоманова з галицькими студентами” (1926, кн. 2-3); “До історії зв’язків Куліша з галичанами в р. 1869 – 70” (1927, кн. 1 – 2); “До історії взаємин Галичини з Україною в рр. 1860 – 73” (1928, кн. 2). Окремим виданням вийшла праця “Галичина й Україна в листуванні 1862-84 рр.” (1931). IC. Студинський писав також поезії та оповідання, які друкував у пресі під псевдонімами. Його перу належать “Дві зорі. Драматичні картини з поч. XVII ст.” (Львів, 1937).
З 1929 р. К. Студинський – академік АН УРСР (1934 р. його виключено з неї “за контрреволюційну діяльність”, 1939 р. поновлено у членстві).
Літ.: Дорошенко В. Акад. Кирило Студинський // Світ. 1928. Ч. 19 – 2; Савченко Ф. Ювілей акад. К. О. Студинського // Україна. 1929. Січень – лютий; Ювілейний збірник на пошану акад. Кирила Студинського // ЗНТШ. Л., 1930. Т. 99.
С. Лучканин
СТУДИНСЬКИЙ КИРИЛО
історія створення пісня про себе
Related posts:
- ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО (р. нар. невід. – 1646) – філософ, поет, богослов першої половини XVII ст. Навчався, очевидно, у Львівському кафедральному училищі. У 1589 – 1592 рр. викладав у Львівській братській школі. З 1592 р. вчителював...
- Кирило-Мефодіївське братство, або Українсько-Слов’янське товариство Св. Кирила й Мефодія Кирило-Мефодіївське братство, або Українсько-Слов’янське товариство Св. Кирила й Мефодія – таємна політична антицаристська організація, виникла у Києві в середовищі національно свідомої української інтелігенції у грудні 1845 – січні 1846, проіснувала до березня 1847. Попередником К.-М....
- КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО – перша політична організація української інтелігенції. Назва за Статутом – “Слов’янське товариство святих Кирила і Мефодія”, за царською охранкою – “Украйно – слов’янське товариство”, в радянській історіографії – “Кирило-Мефодіївське товариство”. М. Драгоманов, М....
- СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник. Родом із Львівщини. Освіту здобув у Падуанському університеті. Автор панегіричного твору “Анатима тис тімис” (“Дарунок пошани”), виданого в Венеції 1641 р. Твір написано з нагоди...
- Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О....
- ТОПОЛЯ КИРИЛО ТОПОЛЯ КИРИЛО (спр. прізв. Тополинський, рр. нар. і см. невід.) – письменник першої половини XIX ст. Дослідники припускають, що Кирило Тополя родом з Черкащини, можливо, з Канева. Добре знав народну творчість цього краю, звичаї та...
- Тарас Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство Україна XIX століття. 40-ві роки. Саме в цей час формується тут нова, демократична інтелігенція, яка відділяється від буржуазно-ліберальної і починає брати активну участь у політичній боротьбі. В Києві у 1846 році створюється таємна політична організація,...
- БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. У 1642 р. був студентом Замойської академії. Цього ж року видав у Львові віршований панегірик Львівському єпископу Арсенію Желиборському “Єводія або...
- Винниченко Кирило Васильович Володимир Винниченко народився 14 липня 1880 року (за ст. ст.), в місті Єлисаветграді Херсонської губернії в робітничо-селянській родині. Батько його Кирило Васильович Винниченко, замолоду селянин-наймит, переїхав з села до міста Єлисаветграду й одружився з удовою...
- КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ (бл. 1130 – 1134, м. Туров, тепер смт. Гомельської обл., Білорусь – 1182) – представник ораторського мистецтва другої половини XII ст. Народився в родині заможних батьків. “Житіє Кирила” повідомляє, що майбутній письменник рано...
- Кирило-Мефодієвське братство Ініціатором цього товариства, з якого починається нова доба в історії української свідомості й громадського руху, був, певне, Костомаров; постало воно р. 1846 і в момент арештів мало близько сотні членів. То було товариство не старих...
- Вікна “Вікна” – літературно-художній та громадсько-політичний журнал “пролетарських письменників” Західної України, видавався з 1927 по вересень 1932 у Львові. До червня 1930 редактором і видавцем був В. Бобинський. До редакції входили, крім нього, П. Козланюк і...
- ОБРАЗИ РОМАНУ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША “ЧОРНА РАДА” (ЯКИМ СОМКО, ІВАН БРЮХОВЕЦЬКИЙ, КИРИЛО ТУР, ПЕТРО ШРАМ) Тема уроку. ОБРАЗИ РОМАНУ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША “ЧОРНА РАДА” (ЯКИМ СОМКО, ІВАН БРЮХОВЕЦЬКИЙ, КИРИЛО ТУР, ПЕТРО ШРАМ) Мета уроку: ознайомити учнів з рисами характеру персонажів, їх вчинками; розвивати критичне мислення, зв’язне мовлення дев’ятикласників; сприяти формуванню почуття...
- Кирило Кожум’яка – народні казки Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робить, коли...
- Твір “Мій улюблений герой – Кирило Тур” Мій улюблений герой літературного твору, як це не дивно, не є в творі головним. Проте він настільки яскравий, що нічим не поступається головним героям, навіть подекуди затьмарює їх. Цей персонаж діє в романі Пантелеймона Куліша...
- СУМЦОВ МИКОЛА СУМЦОВ МИКОЛА (18.04.1854, Петербург – 12.09.1922, Харків) – літературознавець, фольклорист, етнограф, історик культури, суспільний діяч. Народився в сім’ї нащадків української старшини. Закінчив Харківську гімназію та історико-філологічний факультет Харківського університету (1875). Прослухав курси лекцій з історії...
- ПИПІН ОЛЕКСАНДР ПИПІН ОЛЕКСАНДР (06.04.1833, Саратов – 09.12.1904, Петербург) – російський історик літератури і фольклорист. О. Пипін – представник культурно-історичної школи у літературознавстві. Академік Петербурзької АН з 1896 р. Професор Петербурзького університету (з 1860), активний співробітник журналів...
- БАЧИНСЬКИЙ ЮЛІАН БАЧИНСЬКИЙ ЮЛІАН (1870, Львів – р. см. невід., Соловки) – громадський і політичний діяч, журналіст. Походив зі священицької родини. Світогляд формувався під впливом польського позитивізму й соціального демократизму. В історію української суспільно-політичної думки ввійшов 1896...
- ТУРБАЦБКИЙ ЛЕВ ТУРБАЦБКИЙ ЛЕВ (07.06.1876, с. Джурин, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 08.02.1900, Львів) – літературний критик, журналіст, публіцист. Навчався в Коломийській і Станіславській гімназіях та на юридичному факультеті Львівського університету. По закінченні навчання мав юридичну...
- Літературний архів Літературний архів (гр. archaithos – стародавній) – зібрання документів з історії літератури, що зберігаються у спеціальних сховищах, музеях чи бібліотеках. Цим терміном називаються також відповідні установи, спеціально створені для збирання, зберігання та опрацювання матеріалів з...
- Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею “Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею” у 5-ти т., видані у Петербурзі 1846-53. Для письменства і для всіх, хто цікавиться літературою, вони можуть правити за джерело вивчення історії України, що...
- ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО (р. нар. невід. – після 1624) – давньоукраїнський поет, перекладач, освітній діяч. Освіту здобув у Константинополі та Острозькій академії. Належав до членів Ставропігійського братства у Львові, але 1601 р. був тимчасово виключений з...
- МАНДИЧЕВСЬКИЙ ЄВГЕН МАНДИЧЕВСЬКИЙ ЄВГЕН (псевд. – Фр. Улянович; 1873, с. Зарваниця Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. – 1929, м. Кам’янка-Струмилівська, тепер Кам’Янка-Бузька Львівської обл.) – письменник і педагог. Вищу філологічну освіту здобув в університетах Львова, Граца та Берліна....
- КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід. – 1704, м. Чернігів) – друкар, поет, художник, церковно-релігійний діяч. Тісно пов’язаний з поетами кола Лазаря Барановича. Був ігуменом та архімандритом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Автор багатьох присвят, передмов, малюнків до...
- КИБАЛЬЧИЧ НАДІЯ КИБАЛЬЧИЧ НАДІЯ (псевд. і крипт. – Наталка-Полтавка, Н. Симонівна, М. К, Н. К. та ін.; вересень 1857, с. Заріг, тепер Оржицького р-ну Полтавської обл. – 04.12.1918, м. Лубни, тепер Полтавської обл.) – письменниця. Дочка українського...
- БЕЛЕЙ ІВАН БЕЛЕЙ ІВАН (псевд. і крипт. – Роман Розмарин, Гнат Перевізник, Ів. Б. ей та ін., 1856, м. Войнилів, тепер смт. Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 20.10.1921, Львів) – журналіст, перекладач, критик і громадсько-політичний діяч. Закінчив...
- ДІДИЦЬКИЙ БОГДАН ДІДИЦЬКИЙ БОГДАН (псевд. – Богдан Будегріш, Богданко, Шляхтиченко та ін.; 01.02.1827, м. Угнів, тепер Сокальського р-ну Львівської обл. – 19.01.1909, Львів) – письменник, літературознавець, журналіст і видавець, громадсько-культурний діяч. Навчався у Львівському (з 1846) та...
- МАЛИНКА ОЛЕКСАНДР МАЛИНКА ОЛЕКСАНДР (07.08.1865, м. Мрин, тепер Носівського р-ну Чернігівської обл. – 22.05.1941, Київ) – фольклорист, етнограф, учитель. Закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут (1880). Був членом Етнографічної комісії при ВУАН. Вивчав репертуар кобзарів і лірників, зокрема думи,...
- ГОЛОВАЦЬКИЙ ІВАН ГОЛОВАЦЬКИЙ ІВАН (1816, с. Чепелі, тепер Бродівського р-ну Львівської обл. – 09.02.1899, Відень) – поет, журналіст, видавець. Брат Я. Головацького. Навчаючись у Львівській духовній семінарії, належав до гуртка “Руська трійця”. Закінчив медичний ф-т Віденського університету....
- ЛУКА ЖИДЯТА ЛУКА ЖИДЯТА (р. нар. невід. – 15.10.1059 або 1060) – один із перших відомих нам представників ораторсько – учительної прози періоду Київської Русі, церковний діяч XI ст. За походженням, імовірно, новгородець. Поставлений Новгородським єпископом за...