Стихомітія

Стихомітія (грецьк. stichomythia) – збереження симетрії у складних композиційних формах драматичних творів. С. виявляється у “Лісовій пісні” Лесі Українки, власне, у фрагменті діалогу між Перелесником та Мавкою:

Мавка: В гаю я зривала кучерики з хмелю…

Перелесник: Щоб мені послати пишную постелю?

Форма С. зустрічається і в ліриці, приміром, у вірші Б. Рубчака “Майже колискова”, побудованому у вигляді діалогу:

Хлопчик: Мамо, сонце знов заснуло на сосні.

Мати: Заснуло, сину, між гілками.

Хлопчик: І гріє там хрущів?

Мати: 3 жучками.

Хлопчик: І тато вернеться тепер з війни?

Мати: Так, сину… з-під далекої землиці.

Хлопчик: Коли не буде сонця на сосні.

Мати: Як холодом повіє від криниці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Стихомітія


оповідання кому світить сонечко
Стихомітія