Старий відлюдник – Мацуо Басьо

Старий відлюдник Зсохнеться ось-ось, як узимку на шнурку димлений лосось. Окуні морські зуби щирять із полиць: в лавці холодно… Крук – немилий птах, але як милує зір в ранішніх снігах! Рушу, й раптом – хить! Ухоплюсь за колосок… це розлуки мить. Чистий водоспад… 3 ярих сосен глиця в воду падає улад. Побравши ціпки, зійшлись діди сивочолі усі на гробки. Хризантеми пах… У кумирнях з прадавен темні лики Будд. Довгий, довгий шлях – і ніхто не йде навстріч, лиш осіння ніч… Чом так постáрів я цеї осені? Птиці, хмари. Осінь-праосінь… Як там живе сусіда? Не знаю зовсім. В мандрах я знеміг. Полем паленим шуга сон мій – чи юга? Десять літ тут жив. Едо! Я іду. Прощай! Ти – мій рідний край. Мавпа зойкне – співчуття… А як плаче в непогідь кинуте дитя?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Старий відлюдник – Мацуо Басьо


володар часу казка
Старий відлюдник – Мацуо Басьо