СОНЕТ 61 – Франческо Петрарка (1304-1374)
Благословенні будьте, день і рік,
І мить, і місяць, і місця урочі,
Де спостеріг я ті сяйливі очі,
Що зав’язали світ мені навік!
Благословен вогонь, що серце пік,
Солодкий біль опечаленої ночі
І лук Амура, що в безоболоччі
Пускав у мене стріл ясний потік!
Благословенні будьте, серця рани
І вимовлене пошепки ім’я
Моєї донни – ніжне і кохане,
І ці сторінки, де про неї я
Писав, творивши славу, що не в’яне, –
Й ти, неподільна радосте моя!
Benedetto sia ‘l giorno, et ‘l mese, et l’anno,
Et la stagione, e ‘l tempo, et l’ora, e ‘l punto,
E ‘l bel paese, e ‘l loco ov’io fUi giunto
Da’duo begli occhi che legato m’anno;
Et benedetto il primo dolce affanno
Ch’i’ ebbi ad esser con Amor congiunto,
Et l’arco, et le saette ond’i’ fui punto,
Et le piaghe che ‘nfin al cor mi vanno.
Benedette le voci tante ch’io
Chiamando il nome de mia donna o sparte,
E i sospiri, et le lagrime, e ‘l desio;
Et benedette sian tutte le carte
Ov’io fama l’acquisto, e ‘l pensier mio,
Ch’e sol di lei, si ch’altra non v’a parte.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)СОНЕТ 61 – Франческо Петрарка (1304-1374)
хто з нас в житті не помилявся
СОНЕТ 61 – Франческо Петрарка (1304-1374)