Сонет 132 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА

Як не любов, то що це бути може?

А як любов, то що таке вона? Добро? –

Таж в ній скорбота нищівна. Зло? –

Але ж муки ці солодкі, боже!

Горіти хочу? Бідкатись негоже.

Не хочу? То даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?

Чужій чи власній волі я служу?

Неначе в просторінь морську безкраю,

В човні хисткому рушив без керма;

Про мудрість тут і думати дарма –

Чого я хочу – й сам уже не знаю:

Палаю в стужу, в спеку – весь дрижу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


Сонет 132 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА


головна думка казки міньба
Сонет 132 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА