Головна ⇒ 📁Довідник з української культури ⇒ СМОТРИЦЬКИЙ ГЕРАСИМ

СМОТРИЦЬКИЙ ГЕРАСИМ

СМОТРИЦЬКИЙ ГЕРАСИМ (р. нар. невід., ймовірне місце народження – с. Смотрич, тепер смт. Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл. – жовтень 1594 р., м. Острог) – письменник – полеміст, поет, освітній діяч. Здобув домашню освіту. Був кам’янецьким писарем, підскарбієм князя Острозького. Після заснування Острозької академії Г. Смотрицький призначений її ректором. Під його керівництвом здійснено переклад і видання Острозької Біблії (1580 – 1581).

Літературна спадщина Г. Смотрицького – дві передмови та два вірші, вміщені в Острозькій Біблії,

вірш “Плютархус” (кінцівка присвяти – передмови Олександру Острозькому у праці “Ключ царства небесного”), полемічні трактати “Ключ царства небесного і нашеє християнскоє духовноє власти нерешимый узел” і “Календар римский новый” (Острог, 1587) з передмовою “До народов руских короткая а пилная передмовка”. Ряд творів Г. Смотрицького вважається загубленим. Вірші “Зри сія знаменія княжате славнего…” та “Всякого чина православний читателю…”, вміщені в Острозькій Біблії, можна віднести й до геральдичної поезії (в них поет описує герб дому Острозьких), і до панегіричної (тут

оспівано ратні подвиги князя, висловлено подяку за видання Біблії та похвалу за відстоювання православ’я; за просвітницьку діяльність К. Острозького порівняно з Володимиром Святославичем та Ярославом Мудрим).

Засоби, якими користується Г. Смотрицький при написанні своїх поетичних творів, дають підстави говорити про формування в українській поезії барокових рис. Це – римований не рівноскладовий вірш, характерною ознакою якого є непередбачувана кількість складів у рядках. Витоки цього вірша – у молитвословній поезії.

Написання полемічних трактатів Г. Смотрицького було спричинене реформою календаря, запровадженою 1582 р. папою Григорієм XIII, та брошурою єзуїта Бенедикта Гербеста “Wiary Kosciola rzyms-kiego wywody” (Краків, 1586), сповненою образливих випадів проти українців і білорусів. Твори українського письменника – полеміста переповнює антипапський гнів, у них звучить протест проти насильницьких дій, пов’язаних із запровадженням григоріанського календаря. В українській літературі це був один із перших виступів на захист “человека-бедного, убогого”. Простота викладу, елементи народної розмовної мови, часте звертання до дотепів і приповідок робили полемічні трактати зрозумілими й доступними для широких верств населення. Для підвищення емоційності викладу автор вдавався до римування, що споріднювало його прозу з віршами “Зри сія знаменія…” та “Всякого чина…”, а також із українськими народними думами.

Літ.: Білецький О. І. Хрестоматія давньої української літератури. К., 1952; Українська поезія. Кінець XVI – початок XVII ст.

М. Судима