СЛОВО О ПОГИБЕЛІ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ

“СЛОВО О ПОГИБЕЛІ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ” – твір, написаний під час татаро-монгольської навали. Повний його заголовок: “Слово о погибели Рускьгя земли и по смерти великого князя Ярослава”. У двох списках служить передмовою до “Житія Олександра Невського”. Текст “Слова…” напевне є вступом або першою частиною якогось невідомого твору, присвяченого розгрому князівств Київської Русі і розповіді про нещастя, що принесли орди завойовників.

Найімовірніше, твір написано між 1238 і 1246 р. Композиційно складається з трьох частин.

Початок – це пристрасний гімн величі, красі й багатству Київської держави: “О світло светлая и украсно украшена земля Руськая! И многыми красотами удивлена єси: озеры многыми, удивлена єси реками и кладязьми месточестьными, горами крутими, холмы високими, дубравоми частими, польми дивними, зверьми различними, птицами бещислеными, доми церковьными и князьми грозными, бояры честными, вельможами многами – всего єси испольнена земля Руская, о правоверьная, вера хрестияньская!”

У другій частині автор розповідає про величезну територію, яку обіймала Київська Русь, описує її минулу могутність. В останній частині

автор, розвиваючи тему “грізних” князів, що покорили “поганьскыя страны”, звертається до образу ідеального князя – Володимира Мономаха, якого боялися литовці, угорці, німці, навіть візантійський імператор дари йому слав, а “Буртаси, Черемиси, Вяда и Морьдва бортничаху на князя великого Володимера”. Гіперболізований образ сильного й грізного великого князя втілював ідею сильної князівської влади, могутності й величі Київської держави. За тодішніх умов жорстокої військової поразки звернення до постаті Володимира Мономаха було нагадуванням і докором сучасним авторові князям, що не мали єдності між собою.

“Слово о погибели Рускня земли…” багато в чому перегукується зі “Словом о полку Ігоревім”. їм обом притаманні патріотизм, гіперболізація сили й військової могутності князя, ліричні описи природи, ритмічна організація тексту (щоправда, не однакова в різних частинах твору). У “Слові о погибели Рускыя земли…” відчуваються органічний зв’язок із київським дружинним епосом XII СТ., відгомін легенд про князя Володимира Мономаха, що ввійшли до похвали Романові з Галицького літопису. Ідейно й жанрово-стилістично “Слово…” має деякі спільні риси з “Задонщиною”, “Словом о Лазаревім воскресінні”.

Літ.: Тихомиров М. Н. Где и когда было написано “Слово о погибели Русской земли” // ТОДРЛ. 1951. Т. 8; Гудзий Н. К. О “Слове о погибели Рускня земли” // ТОДРЛ. 1956. Т. 12; Бегунов Ю. К. Памятник русской литературы XII века “Слово о погибели Русской земли”. М.; Л., 1965.

Ю. Пелешенко


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


СЛОВО О ПОГИБЕЛІ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ


дума про братів неазовських скорочено
СЛОВО О ПОГИБЕЛІ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ