Слово і час СІЧ

“Слово і час” (“СІЧ”) – журнал Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України та Спілки письменників України. Заснований у січні 1957 під назвою “Радянське літературознавство”, перейменований з січня 1990. Першим головним редактором був О. Білецький. Згодом журнал очолювали І. Дзеверін, В. Бєляєв, у наш час – В. Дончик. У редакції в різний час працювали І. Світличний, І. Дзюба, Л. Коваленко, М. Острик, М. Яценко, І. Зуб, Л. Бойко, В. Моренець. А. Ткаченко, В. Москаленко, Г. Штонь та ін.; до складу редколегії постійно входили і входять провідні

вчені-філологи та письменники України. Незважаючи на суворі ідеологічні умови, і в часи тоталітарного суспільства публікував окремі грунтовні статті, передусім з питань української класичної літератури, наприклад, про бароко (Д. Наливайко, І. Іваньо), філософію й поетику Григорія Сковороди (Л. Махновець), ораторську та полемічну прозу (В. Крекотень). Цікавими були шевченкознавчі розвідки (Ю. Івакін, В. Шубравський), текстологічні студії (М. Сиваченко, Г. Аврахов), перші дослідження читача (О. Апанович, Г. Сивокінь). Наприкінці 50-х та в 60-х у журналі друкувалися присвячені сучасній літературі статті О. Білецького, І. Дзюби,
Михайлини Коцюбинської, Л. Новиченка, Наталі Кузякіної, В. Іванисенка, О. Ставицького, Клавдії Фролової, М. Ільницького, В. Дончика, письменників О. Гончара, П. Загребельного, Д. Павличка, І. Драча, Є. Гуцала, В. Дрозда, І. Чендея та ін. З другої половини 80-х дедалі частіше з’являються імена критиків і літературознавців молодшого покоління – А. Макарова, М. Жулинського, В. Моренця, М. Слабошпицького, В. Брюховецького, Ю. Коваліва та ін. Змінивши 1990 назву, часопис значно розширив свій профіль: залишаючись журналом теорії, історії та критики літератури, він висвітлює питання мистецтвознавства, соціології літератури, текстології, бібліографії, краєзнавства, “суміжних зон”: слова й театру, слова й музики тощо. “Січ” відразу заявив свою незалежницьку національно-демократичну позицію, ведучи роботу на усунення “білих плям” у літературі, повернення до літературного обігу творчої спадщини представників “розстріляного відродження”, утвердження української мови й духовності, національної самосвідомості (“Екологія душі”), нині постійно висвітлює літературну й громадську діяльність українців зарубіжжя, розголос нашої культури та науки в світі, сприяючи розвитку державотворчих тенденцій. Журнал має близько сорока рубрик, які, крім традиційних напрямів (“Ad fontes!”, “Питання теоретичні”, “Шевченків світ”, “Час теперішній”, “Контекст”, “Рецензії”), охоплюють різні проблемно-тематичні шари, містять філософські (“Logos”), автобіографічні (“Про час і про себе”), архівні (“Написане лишається”), мемуарні (“З пам’яті літ”), соціологічні (“Соціологічна служба”), мистецтвознавчі (“Собор муз”) матеріали. “Січ” друкує статті на допомогу школі (“Дума про вчителя”, тепер – “Урок літератури”), про викладацько-наукові колективи (“Осередки філології”), добродійницьку діяльність в Україні (“Меценати, спонсори, добродійники”), вміщує чимало оглядових (“Погляд”), дискусійних, полемічних (“Дискусії”, “На обговоренні…”) статей, інформаційних матеріалів (“Літопис подій”), з року в рік веде анкету критиків і літературознавців (“Автопортрет”), організовує на своїх сторінках попередній “захист” докторських дисертацій (“Захист перед захистом”) тощо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Слово і час СІЧ


розповідач це
Слово і час СІЧ