Скорочено – ВОГНИК – АНДРІЙ МАЛИШКО

В вечірню годину, де в зорях долина.

Де вогником світиться дім,

Шумить під вікном молода тополина.

Неначе у серці моїм.

Там юність ходила у росах до хати

І жевріла цвітом вона,

Там батько не спить і задумалась мати,

Ота, що у світі одна.

Синів виростали, не зводили з ока.

Любили в житті над усе,

Шумить під вікном тополина висока,

Мов звісточку дальню несе.

А вогник їм сяє, мов спогад про сина,

Не все ж повертає назад.

І журиться вікнами наша хатина,

І шепче задумливий сад.

Та де б не ходив я в далекій дорозі,

В чужім чи у ріднім краю,

Я згадую вогник у тихій тривозі

І рідну хатину свою.

Бо дивляться в далеч засмучені очі,

Хоч тінь там моя промайне,

Бо світиться вогник у темнії ночі.

Мов кличе додому мене!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


Скорочено – ВОГНИК – АНДРІЙ МАЛИШКО


література в західній україні до 1939 коротко
Скорочено – ВОГНИК – АНДРІЙ МАЛИШКО