Скорочено – СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ… – ЛІНА КОСТЕНКО

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

Коли не знаєш, з чого їх почать,

Бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,

Із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

А ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.




Скорочено – СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ… – ЛІНА КОСТЕНКО


розповідь про свійську тварину
Скорочено – СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ… – ЛІНА КОСТЕНКО