Скорочено – ПІДКОВА – ІРИНА ЖИЛЕНКО

Була зима. Ішов зелений сніг.

За ним – рожевий. Потім – фіалковий.

І раптом протрюхикав на коні

Дідусь Мороз. І загубив підкову.

Та не просту. А золоту. Таким,

На місяць схожим, серпиком лежала, –

Аж розгубились в небі літаки,

Кричали: “Мама!” –

Й крильцями дрижали.

А я знайшла. Сказала їй: – Світи

Тут, на вікні. Щоб все мені збулося! –

Зійшлися і роззявили роти

Сімсот роззяв. Стоять вони і досі…

Круг них світився то зелений сніг,

То голубий, то ніжно-фіалковий.

Вони стояли вперто, день при дні, –

Зачарувала їх моя підкова.

Що ж, покладу підкову в чемодан,

Куплю я шубу. А тоді поїду

В Лапландію. Хоч трішки і шкода,

Вже так і буть – віддам підкову Діду.

Оце і все. А сніг звичайним став.

Легкий і рівний, пада, пада, пада…

Роти закрили всі сімсот роззяв.

І розійшлись… І полягали спати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


Скорочено – ПІДКОВА – ІРИНА ЖИЛЕНКО


основнi риси бароко
Скорочено – ПІДКОВА – ІРИНА ЖИЛЕНКО