Скорочено “Мистецтво поетичне” Буало

Віршований трактат Буало “Мистецтво поетично” нале­жить до найвидатніших пам’яток світової естетичної думки. Твір майже на три століття пережив свою історичну епоху і літера­турну практику, яка його породила. Минав час, змінювалися художні погляди в суспільстві, а “Мистецтво поетичне” не втратило інтересу навіть тепер, коли наука про поезію збага­тилась на основі революційної теорії марксизму і досягнень реалістичного мистецтва.

Тимчасом доля “Мистецтва поетичного” була складною. Навіть сучасники Буало по-різному

ставились до його поетич­них принципів. У художньо-естетичних засадах французького класицизму, зведених Буало до чіткої цілісної системи, одні сучасники бачили непорушні норми і закони художньої твор­чості, а інші, навпаки, висміювали і принижували автора та його твір. Нищівній критиці піддавали “Мистецтво поетичне” вже у XVIII ст. французькі просвітителі. Пізніше розгром тво­ру довершували поети – романтики. Однак важко назвати інший теоретичний твір тих часів, який користувався б такою широ­кою популярністю і впливом, як поема Буало.

Суперечливі і цілком протилежні оцінки літературно-есте­тичної системи

Буало, звичайно, відбивають боротьбу проти­лежних тенденцій і напрямів у різні літературні епохи

Вод­ночас сучасний читач не обійде увагою і ті дійсні кричущі суперечності, які пластині поглядам Буало і природу яких слід шукати в особливостях його історичної доби.

Буало рішуче виступав проти консерватизму сучасної йому літератури. Тимчасом його власна літературно -естетична концепція спрямована па регламентацію творчості, па каноні­зацію і увіковічення практики класицизму – того методу, художні принципи якого він вважав вічними, незмінними і єди­но вірними. Цю антитезу знаходимо в багатьох твердженнях теоретика у своїх працях. Односторонністю, а відтак і обмеже­ністю позначені самі по собі прогрес піші вимоги Буало щодо об’єктивного змісту н мистецтві, наслідування “природі”, прав­дивості характерів і ситуацій, вірності законам жанру та пінії принципи, які він стверджував.

Справжнє значення поетики Буало вимальовується при історичному підході до неї. його теоретична система надзви­чайно вірно і послідовно відображала художні ідеї і принципи, висунуті практикою французького класицизму, який дістав назву золотого віку французької поезії. Цей метод, розвиток якого був зумовлений розквітом абсолютистської держави і її культури, становив прогресивний етан в історії літератури. Увібравши в себе кращі гуманістичні традиції попередніх епох, зокрема античності і культури Відродження, мистецтво абсо­лютизму висунуло ряд нових прогресивних художніх ідей, які пізніше лягли к основу мистецтва просвітительства. Видатні поети і теоретики класицизму, хоч ще несміливо і непослідовно, все ж плекали й відстоювали ті принципи та ідеї, які були під­хоплені буржуазною французькою революцією XVIII ст.

Зрозуміло, що перехідний, двоїстий характер доби зумо­вив і суперечливість естетичної системи класицизму, її речники намагалися поєднати і узгодити художні ідеї прогресивно на­строєної буржуазії і традиції аристократично-дворянської літератури. Чисто зовнішній і штучний характер такого компромісу був цілком у дусі політичних і економічних взаємні), характер­них для суспільства абсолютистської Франції XVII ст. Анта­гонізм інтересів дворянства і буржуазії стримувався владою централізованої держави.

Характеризуючи абсолютну монархію у Франції та деяких інших великих європейських державах, Карл Маркс підкреслю­вав, що вона виступала як цивілізуючи центр, як об’єднуюче начало суспільства, була тим горнилом, “в якому різні еле­менти суспільства зазнавали такого змішання і оброблення, яке дозволило містам проміняти своє середньовічне місцеве само­врядування на загальне панування буржуазії і публічну владу громадянського суспільства”. Таким


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5.00 из 5)
Loading...


Скорочено “Мистецтво поетичне” Буало
предательство сочинение рассуждение