Скорочено “Автопортрет” Богдан-Ігор Антонич
Богдан-Ігор Антонич Автопортрет “Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”. “Я – закоханий в житті поганин”. “Привітання життя”. З першої книжки “Привітання життя” Червоні клени й клени срібні, над кленами весна і вітер. Дочасності красо незглибна, невже ж тобою не п’яніти? Привертають увагу масштабні метафоричні образи наступної строфи, вжиті у відокремленій обставині способу дії: Я, сонцеві життя продавши за сто червінців божевілля, захоплений поганин завжди, поет весняного похмілля.
Ліричний герой вірша
Водночас
Дороги Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги. Автор використав державну кольорову символіку, втілену в образах неба і пшениці, щоб вказати на країну, простори якої він описує: Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці (дороги, дороги, дороги). О, відкрий нам свої таємниці, дивний місяцю мідянорогий! Використання повних нестягнених форм прикметників (“звабливая”) надає специфічного фольклорного звучання художньому творові: Бо в дорогах звабливая врода (о зелень! о юність! о мріє!).
Наша молодість, наче природа, колосистим ще літом доспіє. Образ доріг, сповнених привабливості й таємниць, змальований у вірші поета в оригінальній формі повтору. Привертають увагу уточнення-зауваження в дужках. Це створює певний оригінальний ритмічний малюнок. Різдво Бог народжується не в яслах, а на санях. Замість волхвів приходять лемки, приносячи з собою місяць. Відтворюючи лемківський колорит, автор вживає діалектизми: Народився бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий. Глибоко символічний образ лемківської Марії, що тримає в долонях золотий горіх місяця: Ніч у сніговій завії крутиться довкола стріх. У долоні у Марії місяць – золотий горіх. Батьківщина – центр усіх внутрішніх прагнень ліричного героя поезії Б.-І. Антонича “Різдво”. Підкреслюючи значущість рідного краю, поет переносить подію Різдва Христова в “лемківське містечко Дуклі”.
Скорочено “Автопортрет” Богдан-Ігор Антонич
як можна назвати ще казку гидке каченя
Скорочено “Автопортрет” Богдан-Ігор Антонич