Складіть роздум, розкривши своє бачення духовного обличчя нашого сучасника

Мій сучасник… Який він? Різний, але загалом непростий.

Кажуть, що він надзвичайно практичний, йому бракує духовності. Я із цим цілком згодна. Зустрічаючись зі своїми ровесниками в різних місцях, бачу, чим вони живуть.

Більшість мріє про гарне вбрання, престижний виш, а в майбутньому і таку ж професію, високі заробітки, заможного чоловіка чи дружину.

З одного боку, в цьому немає нічого поганого, кожна людина заслуговує на гідне життя, але, крім матеріального, є ще духовне. А цього моїм одноліт­кам дуже бракує. З розповідей батьків знаю,

що їхні ровесники писали вірші, читали книжки, з повагою ставилися до дівчат. А тепер? Для чого читати, якщо є комп’ютер?

Трудитися над складанням віршів теж не хочеться, а о ставлення до дівчини взагалі не варто задумува­всь.

Єдина духовна їжа – це музика. І то часто така, о може викликати у людини не душевний комфорт, радість, а навпаки – агресію. Можливо, не всі зі мною погодяться. Можливо, я перебільшую.

Буду тільки рада, якщо це так.

Світ теперішній надзвичайно жорстокий. Але є ж люди, які вносять у наше життя спокій, радість, думають не тільки про буденне, матеріальне, а й про вічне, духовне. Я впевнена,

що кожен з нас здатний зробити чимало добрих справ на землі й залишити по собі добру пам’ять у нащадків. І це потрібно робити сьогодні, бо, як пише В. Симоненко:

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві й злі.

Юність – чудова пора в житті кожної людини. Але щоб вона такою була, наша душа не повинна пе­реставати щодня трудитися.




Складіть роздум, розкривши своє бачення духовного обличчя нашого сучасника
образ максим гудзь