Скарбниця спогадів про власне дитинство
Оповідання “Федько-халамидник” В. Винниченко написав десь у 30-літньому віці. Але назавжди залишив у своїх спогадах ті чарівні роки. Мав добру пам’ять, рано навчився читати, – сталося це непомітно для його рідних.
Можливо, що першим “букварем” для цього були принесені братом Андрієм афіші, з яких він, гравсь, вирізав літери, клеїв їх на стінку, питаючи у дорослих, що то за буква. Мити почав, ще будучи дитиною. Надзвичайно любив волю, рух, був гордим, незалежним у вчинках і рішеннях, правдолюбцем. Такий опис великою мірою збігається
Деякі подробиці, що стосуються Федькових звичок, трапляються і в снопі про Володимира Винниченка, – тим самим підтверджується їх достовірність! Федько сидить у себе на воротях, як “Соловей-Розбійник на дереві, і дивиться він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти…”
Малий Володимир теж грав у
Може, за цими екстравагантними вчинками криється зворушлива людяність самого автора та його улюбленого героя – Федька-халамидника.
Скарбниця спогадів про власне дитинство
назар стодоля скорочено дуже стисло
Скарбниця спогадів про власне дитинство