СИНЕКДОХА
Синекдохою (грец. συνεκδοχή, від σύν – разом і εκδοχή – переймання) називається різновид метонімії, в якій відбувається перенесення значення з цілого на його окрему частку. Наприклад: “З баталії в ліс не ховався. // В татарина коней в полях віднімав” (Л. Боровиковський), де слово “татарин” вжито в значенні “татари”.
Синекдоху відносять до різновиду кількісної метонімії. Якщо асоціація, зв’язок предметів при власне метонімічному перенесенні здійснюється через співвідношення
Найбільш уживаними є такі види синекдохи:
1) Вживання частини замість цілого. Наприклад: “Плаче бідний та зітхає, // Сну не знають
Ких” (народна дума).
2) Вживання однини замість множини. Наприклад: “І на оновленій землі // Врага не буде, супостата. // А буде син і буде мати” (Т. Шевченко); “Кругом Січі Запорожця Москаль облягає” (народна пісня про руйнування Січі).
3) Вживання виду замість роду. Наприклад: “Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, сини Коперніка” (М. Рильський).
Синекдоха, як вважав О. Потебня, є своєрідною словесною мінімоделлю більш складного предметного образу – типу й типового в змісті цілого художнього твору: “складна синекдоха є поетична типовість”, тобто той чи інший типовий образ у художньому творі може бути пояснений через прийом синекдохи: він часткою в одиничній і конкретній картині відтворює ціле і загальне (те, як взагалі буває в житті).





СИНЕКДОХА
верба навесні
Related posts:
- Метонімія Метонімія (грецьк. metonimia – перейменування) – різновид тропа, близького до метафори: визначення предмету або явища за однією з його прикмет, коли пряме значення поєднується з переносним за суміжністю (напр. з’їв три тарілки, мається на увазі...
- Чим зумовлене перейменування в художньому творі? Перейменування (гр. metonimia – метонімія)- троп, заміна назви якогось предмета чи явища іншою назвою на основі асоціативного зв’язку між ними. Як і в метафорі, один із елементів метонімії опущений і лише мається на думці. Гомоніла...
- Гендіадис Гендіадис (грецьк. hen did dydin – один через два) – стилістична фігура, вживання іменників замість іменника та прикметника: “Рим славний відвагою та мужами” (замість “відважними мужами”). В українській літературі трапляється нечасто....
- АНТОНОМАЗІЯ Антономазією (грец. άντονομασία, від άντονομάξω – називаю по-іншому) називається різновид метонімії, побудованої на вживанні власного імені замість загального. Сутність антономазії грунтується на тому, що “власне ім’я, найчастіше ім’я особи, що вирізняється якоюсь характерною ознакою або...
- Чим різняться метафора і метонімія? У метафорі слова поєднуються між собою за принципом схожості, а в метонімії – за принципом логічної залежності. Метафору можна перетворити на порівняння, а метонімію – ні, її можна лише доповнити. Наприклад, вираз “сніг грає на...
- ПЕРИФРАЗ Перифразом (грец. περίφρασιζ – описовий вираз) називається заміна прямого найменування предмета непрямим його означенням, даним у формі описового словесного зворота, що вказує на предмет, виділяючи його побічні ознаки. Як вказував Б. Томашевський: “…перифраз побудований на...
- Народна творчість сьогодні Що таке народна творчість? Визначень сьогодні існує багато, та всі вони не охоплюють глибинної суті народної творчості, бо вона в деяких своїх жанрах намагається бути консервативною , та все ж у переважній більшості народна творчість...
- Перифраз, Перифраза Перифраз, Перифраза (грецьк. periphrasis – описовий вираз) – мовний зворот, який вживається замість звичайної назви певного об’єкта і полягає в різних формах опису його істотних і характерних ознак. П. можуть бути як довільні, так і...
- Синкопа Синкопа (грецьк. synkope – скорочення) – утинання складу або звука у слові. Поширене в побутовому мовленні: “мо” – замість “може”, “гля” – замість “глянь” і т. п. Цей прийом застосовується і в літературі. Особливий інтерес...
- Відсторонення Відсторонення – художній прийом за суттю протилежний до уособлення. Якщо уособлення оживлює неживі предмети, персоніфікує фізичні явища, то В. представляє психічні процеси, стани як фізичні явища, зображує їх як нібито самостійно існуючі. За структурою В....
- Антиметабола Антиметабола (грецьк. antimetabole – вживання слів у зворотному напрямку) – різновид антитези, двочленна стилістична фігура, в якій повторюються ті ж слова, але зі зміною їхніх синтаксичних функцій та змісту, як, наприклад, в афористичній формулі Є....
- Афереза Афереза (грецьк. apheresa – букв.: позбавлення) – утинання певних звуків у слові задля уникнення збігу їх та дотримання вимог віршової метроструктури. Яскравим прикладом застосування А. є поезія П. Тичини: Приїхало до матері да три сини,...
- Епітет Епітет (грецьк. epitheton – прикладка) – образне означення, влучна характеристика. Один із основних тропів поетичного мовлення, за допомогою якого підкреслюють характерну рису або якість певного образу, предмета, явища тощо. Для народнопоетичної творчості, для гомерівських поем...
- Народна творчість і сьогодення He буду з’ясовувати, що таке народна творчість, бо більш-менш чітке визначення цього поняття існує, хоча універсального визначення немає, бо жанрова різноманітність дуже велика, а специфіка розвитку того чи іншого жанру ще строкатіше. Визначень на сьогодні...
- Металогічний тип художнього образу РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 2. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ 2.3. Види літературно-художнього образу 2.3.2. Металогічний тип художнього образу Металогічним можна назвати тип художнього образу, в якому чуттєвий образ є формою вияву такої ідеї, яка, узагальнюючи зміст одиничного...
- Літота Літота (грецьк. litotes – простота, помірність) – троп, різновид метонімії (протилежний за значенням гіперболі), в якому міститься художнє поменшування величини, сили, значення зображуваного предмета чи явища. Приклад Л. з вірша М. Вінграновського “Поїхали у Сквиру,...
- ЖАРГОНІЗМИ Жаргонізмами (франц. jargon, від галло-романського gargone – базікання) називаються слова, вживання яких обмежене нормами спілкування, прийнятими в певному соціальному середовищі. З цієї причини жаргонізми ще називають соціальними діалектизмами. Жаргонізми – це переважно такі специфічні, емоційно...
- Скорочено – ТА ОЙ ЯК КРИКНУВ ЖЕ ТА КОЗАК СІРКО Та ой як крикнув же та козак Сірко, Та ой на своїх же, гей, козаченьків: “Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!” Та туман поле покриває, Гей, та Сірко з...
- ПЛАН – М. ГОГОЛЬ, Р. М. РІЛЬКЕ 7 клас УКРАЇНА ТА її ІСТОРІЯ В ЛІТЕРАТУРІ М. ГОГОЛЬ, Р. М. РІЛЬКЕ ПЛАН Остап і Андрій: два брати, дві долі (порівняльна характеристика героїв) I. Діти старого козацького полковника. (Обидва жили вдома до того, як...
- Концептуальне мистецтво Концептуальне мистецтво – мистецтво, яке самовизначається через власний смисловий знак, тобто концепт (лат. Conceptus – думка, поняття). При цьому цінність мистецтва вбачається не в його міметичних властивостях, а в ідеї про нього, у низці коментарів...
- Цілісність літературного твору Цілісність літературного твору – інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють. між собою за принципом органічних систем: набувають естетично валентного сенсу тільки в контексті цілого. Це можливе тому, що задум письменника постає у вигляді...
- Металогія Металогія (грецьк. meta – через, після та logos – слово) – вживання слів у переносному значенні на відміну від автології, основа розбудови тропів. Приклад яскравого металогічного мислення – лірика М. Воробйова: Вода догоряє під кленом....
- Ретроспекція Ретроспекція (від лат. retro – назад і specto – дивлюсь) – пригадування подій, колізій, що передували моментові фабули, в якому перебуває оповідач або персонаж епічного твору; одна з форм психологічного аналізу, з допомогою якої твориться...
- Гострий осуд зрадництва у баладі “Ой був у Січі старий козак…” – І варіант І варіант Балада – один із найулюбленіших видів усної творчості українського народу. Вони близькі до історичних пісень. В багатьох баладах змальовується життя нашого народу, його світогляд, уявлення, зображуються історичні події. У баладі “Ой був у...
- Гумор і сатира в повісті “Талант” С. Васильченко У повісті майже постійно присутній гумор – то явний, то прихований, і це відповідає менталітетові українців – героїв твору. Ось як змальовує, наприклад, С. Васильченко прихід новачків до школи: “Новаки приходили з батьками й з...
- ЕПАНАФОРА Епанафорою (від грец. έπαναφορή), або Анадиплосисом (від грец. άνα- δίπλωσιζ – удвоєння), або Стиком, називається стилістична фігура, яка зв’язує повтором окремого слова або словосполучення кінець попередньої мовної одиниці з початком наступної. Наприклад: Чому стилетом був...
- Та, ой, як крикнув же та козак Сірко Скорочено Та, ой, як крикнув же та козак Сірко. Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: “Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!” Та туман поле покриває. Гей, та Сірко з...
- Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.2.Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення Засобами лексико-синонімічного увиразнення є слова та форми слів у лексичному запасі національної мови, що відступають від узвичаєної норми...
- Амфіболія Амфіболія (грецьк. amphibolta – двоякість, двозначність, неясність) – вираз, який дозволяє двояке тлумачення. Наприклад, у реченні “Хмарка пливе кучерява, тихо, як сон, розтає” (В. Сосюра) слово “тихо” перебуває у синтаксичному зв’язку зі словом “розтає” (“тихо...
- Що лежить в основі психологічного паралелізму? Паралелізм – це вид повтору, сутність якого полягає в одночасному зображенні двох або кількох явищ, здійснюваному в однакових синтаксичних конструкціях В основі паралелізму – зіставлення предметів, подій, явищ за принципом подібності або контрасту, тому нерідко...