СИМАРГЛ
СИМАРГЛ – бог вогню. Один з найголовніших персонажів української міфології. На думку вчених, ім’я С. – іранського, тобто – оріанського, походження. (За В. Демидчиком).




(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)СИМАРГЛ
чи всі успішні люди кар'єристи твір
Related posts:
- ХОРС ХОРС – бог Сонця. Один з найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології. Ім’я X., на думку деяких вчених, іранського (оріанського) походження. (За Д. Шеппінгом)....
- СОБАКИ СОБАКИ – священні тварини в давніх українців, найпопулярніші персонажі давньоукраїнської міфології. Міф про С. один з найдавніших. В ньому розповідається про печеру на кам’янистому березі річки, де мешкало плем’я мисливців на мамутів. Одного разу, розповідає...
- БІЛОБОГ (ДІД) БІЛОБОГ (ДІД) – головний бог добра. Один з найдавніших і найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології. За повір’ям – творець землі, води, світла; батько Перуна; захисник людей від зла; господар Вирію та повелитель інших богів. Народні легенди...
- ВОГНЕБОГ-СВАРОЖИЧ Син Сварога, Бог вогняних жертвоприношень. Вірогідно, колись у пам’яті народів зберігалися всі дванадцять (або й тринадцять) імен Сварожичів, які були покровителями місяців (згадаємо казку про дванадцять місяців). Найвідомішим в Україні Сварожичем вважається Симаргл – Вогнебог,...
- ОРАТАНІЯ (АРТАНІЯ, РАТАНІЯ) ОРАТАНІЯ (АРТАНІЯ, РАТАНІЯ) – старовинна назва наддніпрянської України. За легендою – нацродючіша в світі земля, яку РОД віддав своїм дітям – українцям. У деяких стародавніх арабських історичних джерелах, зокрема – в працях географів VIII –...
- ДАНА (ДІВОНІЯ, ДІВАННА, ДІВА) ДАНА (ДІВОНІЯ, ДІВАННА, ДІВА) – богиня води; вічно юна, чарівна Діва і водночас дружина ВОГНЮ (СВІТЛА, СВІТОВИДА), що породила на світ Любов, Землю та різні речі на ній (ліси, трави, струмки, ріки і т. п.)....
- ЗОЗУЛЯ (ВІЩУНКА, ВІЩУХА) ЗОЗУЛЯ (ВІЩУНКА, ВІЩУХА) – один з найстародавніших персонажів української міфології. За поетичною уявою давніх українців, походить від жінки, що вбила свого чоловіка (в легенді відбилась конфліктність переходу від матріархату до патріархату), за що й була...
- ДАЖБОГ (ДАЖДЬБОГ, СОНЦЕ-БОГ) ДАЖБОГ (ДАЖДЬБОГ, СОНЦЕ-БОГ) – за найдавніших часів бог Сонця, світла й добра. На думку академіка Б. Рибакова, культ Д. сформувався за скіфських часів в VI – IV ст. до н. є. На початку н. є....
- Українська міфологія Українська міфологія як сукупність переказів про живу й неживу природу та людину розвивалася на основі давньої загальнослов’янської міфології. Вона ілюструє прагнення людини пояснити і упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи. Українська міфологія включає...
- КОЛЯДА КОЛЯДА – давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога (у давніх поляків та литовців – КОЛЕНДА, молдаван та румунів – КОЛИНДА). Один із найбільших та найшанованіших персонажів’міфології українців. Ім’я походить від слова КОЛО – стародавньої...
- ЛЕЛЬ ЛЕЛЬ – бог кохання й бджолярства (бджола в давніх українців – емблема кохання, що поєднувала в собі, за повір’ям, “солод меду й гіркоту жала”). Іноді уявлявся “вічним парубком”, який приносить юнакам і дівчатам найвищу радість...
- СЛАВІЯ СЛАВІЯ – легендарна земля давніх українців. Згадується в працях арабських географів-мандрівників Ал-Балхі, Ал-Істархі, Джайхані та ін. як одне з трьох царств України-Русі. На думку вчених, С. займала територію сучасного Переяслав-Хмельницького району на Київщині. Є припущення,...
- СЛАВА СЛАВА – богиня воєнної перемоги та мисливської удачі. Одне з найголовніших і найдревніших божеств у наддніпрянських українців. З її зображенням на щитах роси ішли в бій. За припущенням деяких учених, від імені С. походить назва...
- ПІЧ-МАТИ ПІЧ-МАТИ – дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, що обожнювали вогонь і піч як захисток вогню. Після XIV ст. П. ввійшла поетичним символом до української народної обрядовості (коли вогонь горить у печі, не можна галасувати, лихословити: “Сказав би,...
- ЕПІТАЛАМА Епіталама (від грец. έπιθαλάμιοζ – весільний), або гіменей (бог шлюбу в давній Греції; викриками: “Гімен, о Гіменей!” супроводжувалося виконання твору) – весільна пісня на честь молодого подружжя, що була поширена в античності. Виконувалася хором хлопців...
- Тайна мого імені – IІІ варіант 6 клас III варіант Ім’я людині дається при народженні. Раніше імена давали за святцями. Зараз у батьків більш широкий вибір. Багато імен, якими зараз нарікають дітей, мають іноземне походження. От, наприклад, мене звуть Дмитро. Це...
- СИНОПСИС СИНОПСИС, чи коротке зібрання од різних літописців про початки слов’яно-російського народу” (перше віщання у Лаврській друкарні 1674 р., всього більш як 25 перевидань) опублікований із благословення Києво-Печерського архімандрита Інокентія Гізеля (деякі вчені вважають його і...
- Буржуазне літературознавство “Буржуазне літературознавство” – псевдотермін, яким за радянських часів позначали праці вчених, що жили в “буржуазному суспільстві”. Широко застосовувався з 20-х до 80-х XX ст. у компартійних документах та історико-літературознавчих працях, написаних з класових позицій, несумісних...
- КУПАЙЛО (КУПАЛО) КУПАЙЛО (КУПАЛО) – давньоукраїнський бог родючості, врожайного літа, лікарських рослин та добробуту. Свято К. з масовими ігрищами, поклонінням вогню й воді відзначалося в ніч з 23 на 24 червня. До святкового ритуалу входило: запалювання ЖИВОГО...
- “ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ” “ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ” – фундаментальна праця видатного українського вченого-санскритолога й філософа Володимира Шаяна (1908- 1974) – засновника Ордена Лицарів Бога-Соиця (у діаспорі) та одного з лідерів Руху за відродження української рідної національної віри. До книги...
- Антропоморфізм Антропоморфізм (грецьк. antropos – людина та morphe – форма) – різновид персоніфікації, коли-предмет художнього зображення вподібнюеться людині: В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив...
- ПЕРУН ПЕРУН – бог блискавки й грому. Один з найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології, “бог над богами”. “Вони (анти) вважають, що один лише бог – повелитель грому й блискавки – є володарем над усім, і йому приносять...
- Фольклоризм Фольклоризм (від англ. folk-lore – народна мудрість, народне знання) – наявність фольклорних елементів у літературному творі. Проявляється на різних функціональних зрізах: через сюжетне запозичення, введення у текст окремих фольклорних мотивів чи образів, символічне переосмислення фольклорних...
- ЧУР (ЦУР, ШУР) ЧУР (ЦУР, ШУР) – один з найдавніших і найпопулярніших у давніх українців “домашніх” богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку. Бог добробуту, добрий дух дому та заступник роду. Іноді уявлявся та зображувався у вигляді вогню, що...
- Легенди та перекази Легенди та перекази Легенда і переказ – близько споріднені жанри. Частіше їх розрізняють за наявністю чи відсутністю фантастичних елементів. Легендою прийнято називати усне народне оповідання, в якому зображено чудесні події, що сприймаються оповідачем та слухачем...
- На переломі “На переломі” – журнал політики, літератури та мистецтва, який виходив у Відні 1920. Виражав громадсько-політичну думку української еміграції, яка протягом 1917-20 була тісно пов’язана з національно-визвольними рухами в Україні та за її межами. Об’єднував політиків,...
- РОМАНС Романс (ісп. romance від пізньолат. romance – по-романськи, тобто по-іспанськи) – це сольна лірична пісня, здебільшого про кохання. Вона виконується з музичним супроводом. Походження терміна “романс” пов’язують з Іспанією. В Іспанії романсом спочатку називалася пісня...
- МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ (рр. нар і см. невід.) – письменник, церковно-релігійний діяч. Деякий час був слуцьким протоієреєм, з 1631 р. – ієромонах Києво-Печерського монастиря. Один з ініціаторів Київського собору 1628 р. Автор полемічного твору польською мовою...
- ОПОЯЗ (Общество по изучению языка) ОПОЯЗ (Общество по изучению языка) – група вчених: Б. Ейхенбаум, Ю. Тинянов, Б. Томашевський, Р. Якобсон, В. Жирмунський, котрі намагалися вивчати літературу як іманентне явище, розглядаючи історію мистецтва як еволюцію стилів, зорієнтовану на постійне оновлення...
- ОРНОВСЬКИЙ ІВАН ОРНОВСЬКИЙ ІВАН – давньоукраїнський поет кола Лазаря Барановича. Широких відомостей про його життя не маємо. Перша поетична книжка “Небесний Меркурій” побачила світ у Чернігові 1686 р., 1693 р. у тому ж місті надруковано панегірики –...