Щирі друзі Петро Конашевнч та Марко Жмайло

В українській літературі є багато творів про щиру та вірну дружбу, особливо серед дітей. Це й повісті “Гуси-лебеді летять”, “Щедрий вечір” М. Стельмаха, і оповідання “Лісничиха” В. Донченка.

Про щиру дружбу двох друзів розповідається і в уривку “В Острозькій школі” з роману А. Чайковського. Головні герої цього твору – Петро Конащевич та Марко Жмайло. Так склалися обставини, що ще трирічною дитиною Петро залишився сиротою.

Його батько й мати загинули під час одного з набігів татар на село Кульчиці. Малого сироту

прихистила родина Жмайлів, у яких був хлопчик такого самого віку – Марко. Діти росли разом і завжди були нерозлучні. Дуже любили один одного. Підросли.

Стали разом ходити до школи. Завжди допомагали одне одному. Обоє добре вчилися.

А коли їм виповнилось шістнадцять років, то віддали їх в Острозьку школу.

Жмайло доклав чимало зусиль, щоб виховати хлопців розумними, чесними, добрими людьми, гідними свого роду і держави. Петро і Марко виправдали його сподівання. Вони добре склали іспити до бурси, хоча дуже хвилювалися.

У бурсі для них все було новиною, і тому вони не розлучалися. Навіть місця в кімнаті їм відвели

поруч. Хлопці були добре обізнані з військової справи.

Марко вправно бився на шаблях, а Петро влучно стріляв із лука. І не дивно, бо вони змалку цього вчилися. їхні змагання були не вихваленням, а просто чесна, гідна поваги гра. Це зразу відчули бурсаки і тому прийняли їх до свого гурту. А улюбленець бурсаків Северин Наливайко похвалив їх, взявши на руки, сказав: “Лицарі з вас будуть. Петро – перший лучник, Марко – перший на шаблі.

Ростіть, хлопці, на славу Україні”. Це був їхній тріумф.

Петро і Марко – чемні та виховані діти. Коли на подвір’я бурси, зайшов князь Острозький, то вони з пошаною поцілували його одежу. Князь побачив майстерно вбиту стрілу в макет турка, похвалив Петра. А Маркові запропонував битися на шаблях.

Але Марко настільки поважав старших, що не посмів прийняти пропозицію князя і поклав шаблю під ноги. Найвищою похвалою для Марка були слова князя: “Гарно, синку, що ти вмієш шанувати і вік мій, і стан”.

Отже, перед нами еталон чемності, відваги, вихованості дітей-підлітків. Це ще один приклад щирої дружби, що дає нам можливість усвідомити святе правило: “Дружба та братство дорожче багатства”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Щирі друзі Петро Конашевнч та Марко Жмайло
бути людиною мистецтво