Сатира на “Кавказ” і “Сон”
Після тривалої розлуки 1843 року Т. Шевченко знову їде в рідну Україну. Мріючи про давньоочікувану зустріч, він все ж передчував: “Там, окрім плачу, нічого не почую”. Побачене ж вразило його до краю, переповнило болем і гіркотою і без того надірване серце. У цей час він пише “Сон”, “Кавказ”, “Єретик”.
Поему “Сон” автор назвав комедією. Твір починається публіцистичними роздумами героя про суттєвість експлуататорського суспільства з усією галереєю його типових представників (“Той мурує, той руйнує, Той неситим оком
Т. Шевченко залучає сміх як прийом знищення, заперечення, гострого осміяння і глуміння над світом насильства і зла (такий знищувальний, викривальний сміх іменуємо сатирою), підживлюючи його особливо
Поштовхом до написання поеми “Кавказ” була трагічна звістка про загабель друга Т. Шевченка – військового лікаря Якоба де Бальмена – на Кавказі у війні з горцями.
Шевченко радів, що серед народів Російської імперії знайшовся хоч один, який зі зброєю в руках виступив проти царизму і протягом багатьох років мужньо боровся проти регулярного війська, завдаючи йому поразки за поразкою. Продовжуючи сатиричні тенденції поеми “Сон”, Шевченків “Кавказ” по-своєму поглиблює її викривальний пафос і характеристику самодержавно-кріпосницької системи. Для зображення потворності й огидності самодержавства Шевченко послуговується засобом контрасту й антитези (“І од глибокої трми Та до високого престола – Усі ми в золоті і голі”), саркастичним виразом (“Хортам, і гончим, і псарям, і нашим батюшкам-царям Слава!”. Царизм лицемірно твердить, що хліб, і хату горця ніхто не відбере в нього, а його самого не поведе в кайданах. Втрачаючи над собою владу, загабник обмовляється, що він хотів би “подарувати” йому його власну хату, а хліб хотів би кинути горцеві, “як той собаці”. Шевченко сатирично показує, що це “багатство” -” од глибокої тюрми та високого престола – усі ми в золоті і голі”, знай, мовляв, кожний своє місце. У поемі “Кавказ” Шевченко викриває загарбницьку політику російського самодержавства, показує страждання. Він закликає всі народи об”єднатися в боротьбі проти спільного ворога – російського царизму.
Поет з екзотичного Гаїті Рене де Пестра писав: “Шевченко з його сонячним темпераментом – це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу. Хай вітер Шевченкових поезій надихає і наші вітрила.
Сатира на “Кавказ” і “Сон”
лицар айвенго
Сатира на “Кавказ” і “Сон”