Самопізнання головного героя у романі “Місто’ Валер’яна Підмогильного

“Місто” Валер’яна Підмогильного – роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця і оптимізму переможеного. В. Підмогильний намагався зрозуміти, хто є людина в місті, яке її місце в житті, для чого вона живе, він прагнув осмислити її ідеали, ціннісні орієнтації. Автор хотів поставити людину перед самою собою, змушував її зазирнути в себе. Тому і з’являється у романі тип героя, схильного до самоспоглядання, самозосередження.

Людське існування у романі – це існування особистостей,

яким передусім притаманне певне ставлення до буття, раціональне чи ірраціональне сприймання світу. Традиційна, але не вирішена багатьма епохами проблема буття, гостро поставлена в творі, закладена в самій специфіці існування героїв у світі. Сутність людського буття автор “Міста” розглядає як діяльність, у якій людина виражає своє “я” як прийнятий ідеал її буття.

Селянський парубок Степан Радченко вирушає до міста, не маючи про нього жодного уявлення; обов’язок і відповідальність – нові слова в лексиконі Степана. Це не правда, що всі люди такі, як він, а він – як вони. Він робить одне з найбільших

відкриттів – він відкриває людину. Люди – різні, бо для кожного з них світ починається й гасне; Степан бачить людей як єдину істоту. У місті починається кара Степана за його минуле, за те, що він такий, а не інший.

Його кара – це самота, а нагорода – це його творчість. Мертвими йому видаються його старі оповідання. Роман В. Підмогильного – це твір про вину, якої не можна було уникнути, бо вона – закон існування.

Життя для В. Підмогильного – це рух, це здобування світу, відкриття людини, знайдення себе, й все це – чарівне і мінливе, як вогонь. Бо вогонь – це образ Бога.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)



Самопізнання головного героя у романі “Місто’ Валер’яна Підмогильного


добре ім я найкраще багатство твір зно
Самопізнання головного героя у романі “Місто’ Валер’яна Підмогильного