САКОВИЧ КАСІЯН
САКОВИЧ КАСІЯН (світське ім’я – Калікст; бл. 1578, с. Потелич, тепер Нестерівського р-ну Львівської обл. – 1647, м. Краків, Польща) – поет, перекладач, педагог, філософ, теолог – полеміст.
Навчався в Замойській і Краківській академіях. 1620 р. постригся в ченці. У 1620 -1624 рр. – ректор Київської братської школи. Був проповідником при Люблінському православному братстві. З 1625 р. – уніат, а з 1641 р. – римо – католик. Автор польськомовного трактату “Арістотелеві проблеми” (Краків, 1625), збірки весільних і похоронних промов (1626), а також
Вершиною творчості Касіяна Саковича вважається “Верше на жалоеный погреб зацпого рыцера Петра Конашевмча Сагайдачного, гетмана войска єго королевскои милости запорозкого” (1622). Це – урочиста декламація, написана на смерте гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, що сталася у квітні 1622 р. від ран, одержаних під час Хотинської битви. Декламацію проголосили на похоронній церемонії 20 учнів Київської братської школи. Невдовзі ця композиція, доповнена описом герба Запорозького війська, передмовою та зверненням
“Верше…” Касіяна Саковича прославляють ратні подвиги запорозьких козаків, хоробрість у боротьбі з ворогами, готовність віддати за батьківщину своє життя. Як твір, котрий увібрав у себе основні риси поетики бароко, він складний за структурою. Кожна його частина розвиває якусь тезу, проголошену в передмові. У тканину твору вплетено приклади з життя отців церкви, відомих діячів Греції, Македонії, Єгипту. Змальовуючи гетьмана, Касіян Сакович сміливо поєднує засоби старої уснокнижної традиції часів Київської Русі з тропами й вишуканими фігурами, алегоріями й символами, почерпнутими з арсеналу сучасної йому барокової поезії. Однак це аж ніяк не затінює основної ідеї “Вершев…”. Навпаки, образ померлого Петра Конашевича-Сагайдачного постає в усій повноті й складності – це людина, яка віддала себе служінню вітчизні, утвердженню вольності. Панегірик написано 13-складником (за винятком частини, яку декламує четвертий спудей – вона написана 9-складником).
Літ.: Українська поезія. Кінець XVI – початок XVII ст. / Упор. В. П. Колосова, В. І. Крекотень. К., 1978; Антологія української поезії: У 6 т. К., 1984. Т. 1; Українська література XVII ст. К., 1987; Марсове поле. Героїчна поезія на Україні X – першої половини XVII ст. К., 1988; Українська поезія XVII ст. Перша половина. К., 1988.
М. Сулима
САКОВИЧ КАСІЯН
людські чесноти в оповіданнях о.генрі
Related posts:
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент...
- ЄВЛЕВИЧ ХОМА ЄВЛЕВИЧ ХОМА (рр. нар. і см. невід.) – українсько-білоруський поет і культурно-освітній діяч першої половини XVII ст. Народився в Могильові на Дніпрі (тепер Білорусь). Закінчив Ягеллонський університет (Краків) близько 1625 р. У 1628 – 1632...
- МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита...
- Атеней “Атеней” (від грецьк. Athenaion – храм Афіни, богині мудрості, мистецтва та ремесел) – науково-літературний гурток, заснований Єлисеєм Плетенецьким на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. До складу “А.” входили перекладачі, поети, гравери, друкарі (Захарія Копистенський,...
- ПАШКОВСЬКИЙ МАРТИН ПАШКОВСЬКИЙ МАРТИН (друга половина XVI ст. – 20-ті роки XVII ст.) – українсько-польський поет, перекладач. Походив із родини українських шляхтичів, деякий час служив при дворах польських магнатів. Центральне місце в його творчості посідає тема героїчної...
- Характеристика Петра Сагайдачного Багато дослідників життя і діяльності Петра Конашевича-Сагайдачного часто зверталися до історичних документів, де Згадується ім’я славного гетьмана України. Напевне, немає історика, який би не використовував спогади польського письменника Я. Собеського. Він не тільки добре знав...
- ПОЧАСЬКИЙ СОФРОНІЙ СОФОНІЯ ПОЧАСЬКИЙ СОФРОНІЙ СОФОНІЯ) (світське ім’я – Стефан; рр. нар. і см. невід.) – церковний діяч, педагог і письменник першої половини XVII ст. Про життя Софронія Почаського відомо небагато. Навчався у Київській братській школі. Припускають, що...
- Декламативна поезія Декламативна поезія (лат. declamatio – вправи з красномовства)- переважно віршовані літературні твори, придатні для сценічного виголошення. У них яскравіше, ніж в інших, виражені відповідні стилістичні прийоми, риторичні фігури, логічна композиційна тріада – теза, антитеза, синтез....
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській...
- ЗЕМКА ТАРАСІЙ ЗЕМКА ТАРАСІЙ (2-га пол. XVI ст. – 13.09.1632, Київ) – громадський, освітній і церковний діяч, поет, перекладач і друкар. Ймовірно, був дидаскалом Львівської братської школи, брав участь у діяльності гуртка Гедеона Балабана. У 1615 р....
- ДЕКЛАМАЦІЇ ДЕКЛАМАЦІЇ – жанр віршованих творів XVI – XVIII ст., який є проміжним між поезією у власному розумінні цього слова і драмою. Не можна вважати, як твердять деякі дослідники, що декламації передували шкільній драмі, бо цей...
- ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО (друга половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет. Походив, очевидно, з с. Гучкова на Поділлі. Судячи з його віршів, можна напевне стверджувати, що був учителем у сільській школі. Один із майстрів так званого нищинського...
- ДЕНЬ ПРЕПОДОБНОГО КАСІЯНА Цей день відзначають раз на чотири роки, 13 березня, оскільки за старим стилем день преподобного Касіяна припадає на 29 лютого. . Приказка “Чого це ти Касіяном дивишся” дає чітке уявлення про те, яким народ бачив...
- СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст. 1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври,...
- АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ (р. нар. невід. – 1651) – давньоукраїнський друкар, письменник. Навчався у Львівській братській школі, пізніше з власною друкарнею мандрував по Молдавії. 1628 р. повернувся до Львова, де згодом (1638) об’єднав свою друкарню з...
- ЯРОШЕВИЦЬКИЙ ІЛАРІОН ЯРОШЕВИЦЬКИЙ ІЛАРІОН (р. нар. невід. -1704, Київ) – поет і освітній діяч. По закінченні Київської академії викладав у ній синтаксиму (1700 – 1701) й поетику (1702). Зберігся його курс поетики “Аполлонів кедр”, де містяться й...
- СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник. Родом із Львівщини. Освіту здобув у Падуанському університеті. Автор панегіричного твору “Анатима тис тімис” (“Дарунок пошани”), виданого в Венеції 1641 р. Твір написано з нагоди...
- БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. У 1642 р. був студентом Замойської академії. Цього ж року видав у Львові віршований панегірик Львівському єпископу Арсенію Желиборському “Єводія або...
- ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО (р. нар. невід. – 1646) – філософ, поет, богослов першої половини XVII ст. Навчався, очевидно, у Львівському кафедральному училищі. У 1589 – 1592 рр. викладав у Львівській братській школі. З 1592 р. вчителював...
- Мадригал Мадригал (італ. madrigale – пісня рідною, материнською мовою, від лат. mater – мати ) – в епоху раннього Відродження – лірична пісня італійською мовою, на відміну від тих, які складалися латиною. Тексти для таких музичних...
- ВІРШОВАНА ЛІТЕРАТУРА ВІРШОВАНА ЛІТЕРАТУРА. Випадкові елементи віршування спостерігаються в багатьох зразках паремій – прислів’ях, приказках, загадках, скоромовках, замовляннях, а також у “словах” та “плачах”; віршованими були ритуальні співи календарного циклу, співи до танців і трудових процесів, також...
- Силабічне віршування Силабічне віршування (грецьк. syllаbe – склад) – система віршування, в основу якої покладена рівна кількість складів (часто – 13, рідше – 11) при невпорядкованому вільному розташуванні наголошених та ненаголошених. С в. характеризується також парним римуванням,...
- Гонгоризм Гонгоризм – (ісп. gongorismo – від прізвища іспанського поета Л. де Гонгори-і-Арготе, 1561-1627) – поетична школи в іспанській поезії XVI-XVII ст., що розвивалася в річищі бароко. Г. тяжів до метафоризації вишуканого поетичного мовлення, своєрідних перифраз,...
- ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (від часів Київської Русі до XVIII ст.) ДАВНЯ українська література бере свій початок від часів давньоруської феодальної держави – Київської Русі. За вісім століть своєї історії пройшла кілька якісних етапів розвитку. Перший – становлення і розквіт літератури часів Київської Русі, або давньоруської...
- КОПИСТЕНСЬКИЙ ЗАХАРІЯ КОПИСТЕНСЬКИЙ ЗАХАРІЯ (бл. 1585 (за Б. Струмінським), Перемишль, тепер Польща – 21.03.1627, Київ) – письменник – полеміст, громадсько-культурний і церковний діяч. Народився в сім’ї православного священика, навчався у Львівській братській школі. У 1612 – 1614...
- СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) – (1558 – 05.05.1629, Львів) – українсько-польський поет, філолог, освітній діяч. Народився у Львові в міщанській родині. За походженням – вірменин. Від 1575 р. навчався в Краківському університеті, пізніше – у Бельгії...
- БРАТСТВА БРАТСТВА. Наприкінці XVI ст. в Україні й Білорусі виникають численні громадсько-політичні та освітні організації, названі братствами. На межі XVI – XVII ст. братський рух стає масовим. Братські громади існували, як правило, при православних церквах і...
- ДРОГОБИЧ ЮРІЙ ДРОГОБИЧ ЮРІЙ (спр. – Котермак; бл. 1450, м. Дрогобич, тепер Львівської обл. – 04.02.1494, Краків) – поет, філософ, астроном. Походив із родини ремісника Михайла Котермака. На думку дослідників, середню освіту здобув у Дрогобичі і Львові....
- ІВАН (Іоан) ІВАН (Іоан) – давньоукраїнський поет. З його біографії відомо тільки те, що був священиком поблизу Умані. Автор “Героїчних віршів про славні воєнні дії Запорізьких військ…” (1784), в яких уславлюється українське козацтво, його героїчні військові подвиги....
- ГОРКА ЛАВРЕНТІЙ ГОРКА ЛАВРЕНТІЙ (1671 р., м. Львів – 21.04.1737, м. Вятка, Росія) – драматург, теоретик поезії, церковний діяч. Народився в сім’ї козака. По закінченні Київської академії працював у ній викладачем. З 1713 р. – ігумен Видубицького...