Главная ⇒ 📁Довідник з української культури ⇒ РУСОВ ОЛЕКСАНДР

РУСОВ ОЛЕКСАНДР

РУСОВ ОЛЕКСАНДР (07.02.1847, Київ – 08.10.1916, Саратов) – фольклорист, етнограф, славіст, статистик, громадський діяч.

Народився в родині військового лікаря. Навчався у першій Київській гімназії. Після закінчення філологічного факультету Київського університету (1868) викладав латину і грецьку мову в Першій гімназії, літературу в Подільській жіночій гімназії. У цей час став активним членом “Старої громади”. Якийсь час жив у Німеччині, об’їздив усі південні слов’янські землі, де записував народні пісні. Після звільнення з роботи в гімназії працював у Петербурзі в публічній бібліотеці над архівною обробкою українських історико-географічних матеріалів. Став секретарем Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Брав активну участь в українському гуртку, приятелював з М. Костомаровим, М. Мусоргським. 1876 р. у Празі здійснив перше повне видання “Кобзаря” Т. Шевченка.

Після повернення в Україну О. Русов працював губернським статистиком у статистичному бюро Чернігова. Після закриття бюро господарював на власному невеликому хуторі на Борзнянщині. Був обраний волосним писарем, невдовзі призначений земським статистиком для опису Ніжинського повіту. 1881 р. після повернення з Кавказу, де проводив археологічні розкопки, в Києві очолив газету “Труд”, якій намагався дати “українське обличчя”, але то були марні зусилля. 1882 р., очоливши Одеське статистичне бюро, описував Одеський, Єлисаветградський, Херсонський, Ананьєвський повіти.

За українофільство був арештований і висланий з Херсонської губернії. Провадив міський перепис населення у Києві, Полтаві, Харкові. У 1895 – 1899 рр. – знову в Чернігові. 1902 р. влада вдалася до адміністративного виселення родини Русових з України. Виїхавши до Петрограда, працював статистиком страхової контори “Надежда”. З ентузіазмом співпрацював у Товаристві видання українських книг, намагався в Державній думі організувати українську політичну партію, став одним із організаторів першого федеративного з’їзду всіх націй Російської імперії. 1906 р. редагував “Український вісник”. Працював експертом в очолюваній О. Шахматовим комісії з питання прав української мови. В 1908 – 1915 рр. працював у Київському комерційному інституті на посаді професора статистики.

О. Русов – автор багатьох статистичних та етнографічних праць, наукових розвідок із фольклористики. Йому належать видання: “Кобзарь Вересай, его музика и исполняемые им народные песни” (1874); “Остап Вересай, один из последних кобзарей малорусских” (1874); “Опыт программы для изучения экономических и общественных отношений в южно-русском селе” (1880); “Теорбанисты Георг, казтан и Франц Видорты” (1892); “Дещо про панів у колядках” (1907).

Ліг.: Сумцов М. Діячі українського фольклору. X., 1910; Русова Софія. Мої спомини. К., 1996.

Р. Мовчан